Головна » Економіка » Голодні і безробітні: що чекає на українців після карантину
Антін Борковський
Антін Борковський / Фото з його ФБ-сторінки

Голодні і безробітні: що чекає на українців після карантину

Журналіст, автор і ведучий програми «Студія Захід» на телеканалі «Еспресо» Антін Борковський поділився в себе на ФБ-сторінці міркуваннями про те, що на нас очікує після закінчення карантину. Особливу увагу він приділив питанню забезпечення українців продовольством. «Готуватись слід до найгірших сценаріїв», — попереджає аналітик.

Текст публікуємо з дозволу автора.

Після карантину рівень життя 90% відсотків населення відчутно впаде. Нехай на певний період часу, нехай буде відновлення. Десь. Колись. Поступове. Але багатьом з карантинної гречки доведеться перейти на пайок з гречки післякарантинної. Реалії сумні — у другому кварталі цього року заповідається скорочення дохідних статей бюджету до 50%. Посткарантинний синдром вдарить у туристику (з супровідними готелями і кнайпами) й авіаперевезення. Водночас є й глобальніший вимір — потерпатимуть не лише міста, зав’язані на туристиці, як от Львів — а цілі країни третього світу. У ООНівській доповіді про ситуацію в галузі продовольчої безпеки у світі за 2018 рік зазначено: голод зачепив кожного дев’ятого на планеті, йдеться про понад 800 мільйонів людей. У 2020 все посилиться. Не хочу нагнітати, але… доведеться. МВФ вже назвав теперішню кризу найглибшою за останні 100 років.

Українська рецесія матиме L-подібний характер, — коли економіка ляже, вона ще довго коливатиметься на хвилях континентального штилю. Фінансист Вадим Мосійчук спрогнозував мені «оптимістичний сценарій», в разі отримання 10-мільярдного траншу МВФ: «ми падаємо у першому кварталі до 10% і отримаємо таке ж падіння протягом року».

Ціна на харчі у світі зростатиме, і справа не у «спекулянтах», вже майорить примороження імпортних лінійок — турецьких цитрин, в’єтнамського рису. Білорусь прикриває імпорт часнику і цибулі. На очах відбувається стрімке переорієнтування ринків. Якщо злітають турецькі чи марокканські цитрусові, ми сподіваємось перекритись ізраїльськими відповідниками, але їх може фізично бути недостатньо, аби забезпечити всі ринки, адже споживачі є у Німеччині, Бельгії, чи Росії.

Пара трильйонів доларів безперечно може стабілізувати фінансові ринки, але невідомо, як вона спацифікує ринки продовольства, адже криза глобальна. Бо якщо не стабілізує?

Хочеться сподіватися, що все минеться, але надія — не план. Зрештою, ми не знаємо, що буде з українською посівною, як вплине рання весна і приморозки, у яких обсягах законтрактовані жито і пшениця, наскільки зросте ціна, які дірки будуть використані для вивезення урожаю, який потрібний обсяг бюджетних субвенцій. Тож готуватись слід до найгірших сценаріїв. У Польщі на сполох забила «Газета виборча»: цього року внаслідок теплої й майже безсніжної зими «може бути одна з найбільших посух, що коли-небудь були у Польщі», і вона спровокує зростання цін на харчі. І це у стабільній Польщі.

Білорусь, що донедавна відхрещувалась від коронавірусу, гарячково пробудилась, окресливши питання продовольчої безпеки як пріоритетне. У Варшаві прогнозують проблеми з агророботами – через брак сезонних робітників. Економіст, член Нац. Інвест.ради Олег Устенко назвав продовольчу безпеку проблемою номер два: «усвідомлюючи всі ризики, котрі склались зараз, слід ініціювати створення оперативної координаційної ради з робочою назвою «Урожай-2020». Зрештою, формально вже створено Координаційну Раду з питань АПК, котра мала б синхронізувати безперебійність роботи аграріїв. Але створити Раду не означає вирішити проблему. Це питання повноважень і спроможності профільних міністерств погодити інтереси різних агро-груп.

Сподіваюсь, що сценаріїв з інфернальних антиутопій не буде, але слід усвідомлювати — в нас можуть початись проблеми з «дешевим продовольством», котре може суттєво подорожчати, або ж змінити пункт призначення, перемістившись в країну, де заплатять на 50 центів більше.

Це лише частина айсбергу, вже відбувається стрімка фінансова переінсталяція. Штати готуються до трильйонних емісій, у Євро-зоні впроваджують допомоговий пакет на суму у 540 мільярдів євро. Програма підтримки для України з боку ЄС наразі не затверджена, поки що йдеться про суму у 190 мільйонів євро, Карл. Тобто порядок сум зрозумілий. Транш від МВФ висить. А ми у травні входимо у зону небаченого безробіття. І йтиметься не про галузеве безробіття, не про регіональне, а про всеукраїнський процес, що охопить мільйони людей.

Уявляєте покарантинні індустріальні міста сходу і півдня України? Соціальні виплати можуть збалансувати ситуацію, але за умови харчів «дешевшої лінійки». Від слів «ми не допустимо спекуляцій» стає смішно. Гарантувати ціновий контроль силами «комітетів бідноти» чи понявкуванням з боку губернаторів нереально. В приватній розмові мені пояснили специфіку відносин з країнами нафтового Сходу: «ми не зможемо їх зупинити, якщо вони захочуть підвищити рівень експорту продовольства з України».

Нагадаю, відсутність дешевого продовольства була рушієм бунту мас, згадайте «тістечка, які можна їсти замість відсутнього хліба». Після 1-ої світової війни, під час Великої Депресії, у повоєнній комуністичній Польщі, під час повстання у Новочеркаську, чи наприкінці 80-х. Зрештою, зі свіжих прикладів — Арабська весна, котру спровокувала не лише «віра й ідеологія», але й стрибок цін на продукти і харчове розшарування.

Основна біда українського виконавчого апарату — бездумне продукування кілотон паперу й енергійне перекидання їх по міністерствах з нульовим результатом. Але директивний механізм обмеження цін не працює, він не спрацював у Венесуелі, не спрацює і в Україні, — планової економіки вже нема, а ментовські заходи породять лише дефіцит.

Звісно, все буде супроводжуватись бурхливими заявами, що «ми заборонили дорожчати, а воно якось дорожчає і кудись зникає», але насправді все критично вимагає лагу прогнозування більшого ніж два тижні — йдеться про динамічний цикл, плоди якого доведеться пожинати восени, або ж доїти березовий сік. Вже зараз Координаційна рада має представити сценарний план дій, котрий би узгодив дії уряду і потужних агропромислових гравців. Рада має знайти порозуміння з Верховною Радою щодо перегляду нормативних актів, котрі блокують розвиток агропромислового комплексу. Створити погалузеві підгрупи, котрі б впродовж кількох днів напрацювали план-графік «потреб і пропозицій», які би були враховані під час перегляду бюджету.

Має відбутись конкретна фахова розмова і отримані чіткі гарантії з боку влади, за котрими слідували б конкретні кроки, котрі би визначили горизонт плануванні і підтримки для малого і середнього фермерства, запресованих карантином. Фермери і селяни вирощувати готові — проблема з доставкою, з вбитою логістикою, наприклад, ринок квітів вже ліг.

І, щонайгірше, ситуація не передбачає «другого шансу» і можливості пересіяти пшеничку і посадити картопельку у червні.

Корисні посилання: 

Сторінка Антона Борковського на Facebook

Архів випусків програми “Студія Захід з Антоном Борковським” на YouTube

x

Рекомендуємо

Поле

Прокуратура конфіскувала в іноземців 6 земельних ділянок на Львівщині

У Львівській області конфіскували 6 земельних ділянок, які перебували у власності іноземців, ...