Прибуток
Ще якихось два роки тому, навіть менше, Остап Гишко працював офіціантом в одній з львівських піцерій. І раптом різко змінив своє життя, ставши підприємцем. На сьогодні, у свої 26 років, він розвиває власну справу у сфері професійного прибирання (клінінгу). Обслуговує міста Стрий і Моршин. Каже, що вдало стартувати у бізнесі йому допомогло придбання франшизи всеукраїнської клінінгової мережі «Універсальний Прибиральник».
— Пане Остапе, що Вас спонукало зайнятись бізнесом?
— Та не буду до 40 років працювати офіціантом. Хоча, у нас вже, як в Європі, є й офіціанти старшого віку. Але то набридає дуже. А якщо не офіціант, то що тоді? Шукати роботу? Яку? Зрештою, зупинився на бізнесі, і не прогадав, бо бізнес — це моє. Мені подобається, що все залежить суто від мене, усе на мені сходиться і, як я себе поведу, так воно далі і буде. Комусь та відповідальність не подобається, він шукає можливостей найнятись на роботу, а мене, навпаки, відповідальність мотивує. Ніхто наді мною не стоїть, нема ніякого начальника, якого я маю чи то підсидіти, чи то в нього випросити якесь підвищення. Я сам себе підвищую, сам перед собою вислужуюсь.
— Чому саме клінінг?
— Спочатку я клінінг взагалі не розглядав, я просто шукав ідеї для бізнесу. Була думка фаст-фуд відкрити. Та сфера для мене була зрозуміла. Але для того багато всього треба — якийсь вагончик або причіп, далі зі світлом проблема. Плюс, ти ставиш ту «точку», і вона постійно з тебе тягне гроші. І поки той бізнес піде, то може витягнути з тебе дуже багато. А може ж іще й не піти…
А клінінг — це: маєш замовлення — працюєш, не маєш — не працюєш, і тільки сплачуєш за франшизу.
— Чому Ви вирішили працювати за франшизою «Універсальний Прибиральник»?
— Сидів я на попередній роботі, людей не було, і я на телефоні набрав в пошуку «Як заробити гроші» чи щось таке — думаю, почитаю. Натрапив на сайт «Універсальний Прибиральник», а там була інформація, що за два тижні у Львові відбудеться презентація франшизи. Треба було зареєструватись. Я зареєструвався. Думаю: піду послухаю, може, щось почерпну розумне. Після презентації ще близько двох тижнів роздумував і, зрештою, вирішив купити ту франшизу. Я подивився, що Калуш — таке ж приблизно місто як Стрий, там півроку працює франчайзі, і в нього щось вдається. Якщо в Калуші вдається, думаю, то може і в мене вдатись.
Взагалі, мені сама ідея того бізнесу сподобалась. Що бруд — то є проблема, і ми покликані її вирішувати, робити чистоту. І що людям насправді вигідно мати справу з клінінговою компанією, бо вона відповідає за результат, дбаючи про свою репутацію. У компанії є стандарт чистоти, якого вона чітко дотримується. Плюс, вона бере на себе всі клопоти з організації прибирання, клієнт нічим не переймається, йому залишається лише перевірити якість роботи і, якщо вона його влаштовує, заплатити гроші. Якби я не почув тої ідеї, то, напевно, не зайнявся б тою справою.
— Цікаво, чи вдалось Вам повторити успіх франчайзі з Калуша?
— Не хочу хвалитись, але на рівні районних міст у мене зараз найкраще йдуть справи.
— Де Ви взяли стартовий капітал?
— Та офіціант — то непогана робота в плані грошей: є ставка, є чайові. У мене друг працював у Львові в «Масонах» довгий час, то він там, до того як долар впав, може, і більше 1000 доларів заробляв.
— Чи пригодився Вам у бізнесі досвід роботи офіціантом?
— Працюючи офіціантом, я навчився спілкуватись з людьми, поводитись ввічливо, догоджати клієнту. У сфері послуг це дуже важливо. От, ми зараз маємо прибирати квартиру, де жив алкоголік, який зносив додому різний мотлох. Там його по коліна. Тож я шукав вантажівку з відкритим кузовом, щоб те все сміття повивозити. Почав обдзвонювати водіїв, то мене аж нерви брали, бо ті водії — то є хами, вони, не дослухавши до кінця, що я їм хочу сказати, кидали слухавку. Так не можна. Клієнта треба вислухати, допомогти йому вирішити проблему, а не думати тільки про те, щоб заробити.
— Що було найскладніше на старті?
— Та все було складно. Постійний страх. Переживаєш за кожне замовлення — щоб правильно зробити, не нашкодити (бо маємо справу з хімією, нею різне можна зробити), щоб клієнт був задоволений. Для мене це найголовніше. Про гроші ніколи особливо не думав.
— Складно повірити, коли чуєш від бізнесмена, що гроші для нього не головне…
— Роберт Кіосакі писав, що бізнесмен — то така людина, що готова певний період працювати взагалі безплатно. От що відрізняє бізнесмена від найманого працівника. Найманому працівникові треба гроші вже. Взагалі, прикро, що наші люди переважно не вміють з грошима поводитись, не вміють відкладати, якісь там резерви робити. Вони що заробили, то витратили, і так живуть від зарплати до зарплати. А бізнесмен, він собі накопичив певний капітал, вклав його і, відповідно, працює певний час безкоштовно, щоб інвестиції відбилися.
Коли займаєшся підприємництвом, мозок еволюціонує. Бо коли ти був найманим працівником, то ти знав, що маєш певне коло обов’язків, і тебе більше ніщо не хвилює, а тут в тебе в десять разів більше обов’язків, і від тебе залежить, чи ти заробиш, чи принесеш щось додому чи ні. Спочатку важко, але з часом звикаєш, і тобі то подобається все більше і більше. У Гузара є гарна цитата: «Чому люди не хочуть бути вільними? То так само, як не хочуть бути багатими, бо то — колосальна відповідальність».
— За скільки часу Вам вдалось «відбити» вкладені у бізнес кошти?
— Приблизно за рік. Півроку ти витратиш на те, щоб пристосуватись, зрозуміти нюанси цього бізнесу. Я, коли півроку пройшло, задумався, що далі робити — займатись тим далі чи ні. Ніби, попит є, але замовлень не так багато, бо не знаю, як ті послуги просувати. До того ж, я поєднував бізнес з роботою в ресторані. Думаю собі: так, поки я на тій роботі працюю, а бізнесом паралельно займаюся, нічого з того не вийде, треба зосередитись на розвитку бізнесу. Усе, пішов з роботи — і зразу оборот зріс у 2 рази. За перший же місяць! Це морально мене ще більше мотивувало.
— Яка Вам користь від франшизи? Що вона дає Вам такого, чого б Ви не мали, займаючись клінінговим бізнесом самостійно?
— Придбавши франшизу, я зразу отримав доступу до закритого форуму на корпоративному сайті «Універсального Прибиральника», на якому є дуже багато корисної інформації, починаючи з самих азів. Пізніше Анатолій Мельник, власник франшизи, скерував мене на навчання у Калуш, а потім — до Львова, де я набрався ще більше досвіду. Ще за півроку він організував мені додаткове навчання: приїжджав до мене тренер з Полтави, і він мені більш наглядно все показав, розписав, пояснив. Самому навчитись цій справі дуже складно. Поки навчишся, то на стільки грабель наступиш, що можеш потім і не встати. «Універсальному Прибиральнику» вже 10 років, і коли ти тільки починаєш працювати, то зразу отримуєш доступ до його десятирічного досвіду. Ти вже знаєш, як вирішувати певні проблеми, на об’єкті чи організаційні, чи будь-які конфліктні ситуації. Є з ким порадитись.
Ще плюс франшизи — у нас є корпоративна бібліотека, яку регулярно поповнює Анатолій. Там кожна книжка — це щось.
— На які клінінгові послуги найбільший попит у Стрию і Моршині?
— Переважно те, в що я більше повірив, люди і замовляють. Бо то так є: про що ти думаєш, то краще і виходить. Лідер — чистка килимів. Килими мене найбільше годують. І трохи прибирання. Поки що так. Але, я думаю, послуги розвиваються від найдешевшої до дорожчої, відповідно, чим дорожча послуга, тим більше часу треба, щоб її розкрутити. Швидше за все, найближчим часом набуде популярності прибирання після ремонту. Прибирання є фінальним етапом кожного ремонту, без того люди взагалі не можуть обходитися.
— На Вашу думку, як розвиватиметься надалі ринок клінінгових послуг в Україні?
— На мою думку, за кілька років клінінг в Україні досягне одного рівня з великими системними компаніями на кшталт «Нова Пошта» і т.п. Тобто всі люди знатимуть про цю послугу, користуватимуться нею і не знатимуть, як без неї жити. Так буде. Бо, наскільки я читав, у Штатах 60% будівель обслуговуються професійними клінерами, в Європі — 50%, а в Україні — 3% всього. У нас тут ринок величезний! Уже зараз відкривається багато клінінгових компаній. Не всі справляються, але ринок дуже швидко розвивається. У Львові десь тридцять клінінгових компаній. У Києві — сто.
— Чи реально стати мільйонером, займаючись клінінговим бізнесом?
— Мільйонером не знаю, чи станете, але це — хороший старт в напрямку до того. Усе залежить від вас. Ніхто вам не заважає. Якщо у вас в голові установка, що вам хтось щось винен, і влада погана, і податки деруть, то у вас ніколи нічого не вийде. Якщо ви позитивно налаштовані, працюєте — все буде добре.
Я думаю, зараз в Україні такий момент, що населення перероджується. Навіть у нас в Стрию з’явилось багато новобудов, отже, є люди, які заробили якийсь капітал і вкладають його тут же, на місці. Бо є такі бізнесмени, які, навіть маючи нормальні гроші, й далі хочуть виїхати за кордон, бо тут щось їм заважає. Напевно, комплекс меншовартості. У нас не така вже й погана держава, не такі страшні податки.
Знаєте, той бізнес — то є таке відображення мого патріотизму. Хочу показати всім, що я тут був ніхто, простий офіціант, почав бізнес з нуля, ніхто мені ні копійки не дав, а бізнес постійно росте, я з нього годуюся. І він і далі буде рости. Я всім доведу, що в Україні можна нормально жити, заробляти і все залежить від тебе.
За матеріалами «Універсальний Прибиральник»
Читайте також:
– Анатолій Мельник: У клінінговому бізнесі на окупність можна вийти й за місяць
– «Універсальний Прибиральник» покинув чотири міста Львівщини
