Що таке трудоголізм, як він проявляється та чому трудоголіки не люблять вихідних
Робота зробила з людини те, чим вона власне і є, – людину. Робота ж може її і “вгробити”. Часто винного у цьому необхідно шукати в собі.
Не претендую на оригінальність, та все ж що факт, то факт — всьому своє місце і час. Це стосується також і роботи. Без неї, звичайно, важко, починаєш себе відчувати чимось на зразок… Не повноцінною людиною — це точно. Але й коли її забагато, і всі думки тільки про неї одну — це теж нездорово. Тут вже “пахне”, так би мовити, залежністю від роботи. А психологи наголошують: “Людина працює, щоби жити, а не живе, щоб працювати!” Однак є особи, для яких робота — це все.
Їх називають трудоголіками
Виявити трудоголіка важкувато, та все ж можливо. Психологи зазначають, що у нього є багато спільного з працьовитою людиною: обоє вони цілком віддаються своїй роботі, підходять до неї, так би мовити, по-творчому, до них однаково кепсько ставляться навколишні… Відмінність же трудоголіка від працелюба полягає у їхньому відношенні до роботи як такої. Трудоголік, пояснюють психологи, живе своєю роботою, професійна діяльність цілком заміняє йому приватне життя. Його цікавить те, що стосується його роботи, він говорить про те, що стосується його роботи. Він не переймається тим, якими будуть її результати, для нього важливий сам робочий процес.
[box type=”info”]Трудоголіками стають
Найчастіше через страх перед невдачами, самотністю чи, навпаки, спілкуванням, через постійну напругу в особистому житті. Трудоголізм часто нападає у результаті проблем у стосунків з дітьми, розчарування у близькій людині. Ще одією з передумов може виявитися розлучення.
[/box]Знавці в області людських душ запевняють, що працеголіками стають особистості з певними психологічними проблемами. Їхню одержимість роботою іншими словами можна назвати “трудовим неврозом” — формою неврозу нав’язливого стану (психастенії), при якому людина, страждаючи від душевного дискомфорту, намагається позбутися його за допомогою якихось ритуальних дій. Їй здається, що якщо влізти з головою в роботу, дискомфорт сам собою мине. Проте це самообман. Психологи пишуть: “Сухим бинтом рана не лікується. Трудоголізм — той самий сухий бинт на рану (проблему), під яким вона стає глибшою і запущенішою”. Вони попереджають, що коли роками ховатися від розв’язання реальних життєвих проблем, “відімре” здатність приймати будь-які рішення. А це пряма дорога до цілковитої деградації особистості.
Вночі треба спати
Трудоголіків хлібом не годуй — дай тільки попрацювати. Навіть вночі. Вчені з Міланського університету (Італія) досліджували, досліджували і прийшли до висновку, що робота уночі не лише робить людей роздратованими, але й збільшує ризик серцево-судинних захворювань. Внутрішні органи, насамперед серце, погано реагують на ситуацію, коли їм доводиться працювати з повним навантаженням у не призначений для цього природою час, розповідають вчені. Справа в тому, що нервова і біохімічна регуляції організму, які керують діяльністю серця, мають добовий цикл роботи. І вони не в змозі міняти його “на замовлення”. Візьмемо задля прикладу кортизол (це такий гормон, який стимулює серцеву діяльність, процесом травлення, дихання тощо). Так-от він не перебудовується на нічний цикл, і в результаті серце не може собі дати раду з навантаженнями, які звалюються на нього. Відтак зростає ймовірність нещасних випадків на роботі.
Трудоголіком бути тяжко. Особливо по-вихідних
Скільки б працеголік не висиджував на роботі, усе одно рано чи пізно приходять вихідні дні. Для нього вони, виявляється, справжня катастрофа: нападає відчуття втоми, починають страшно боліти голова і м’язи, до того ж його турбує пригнічений настрій. “Хвороба дозвілля” — таке визначення цьому стану дають дослідники з Нідерландів.
“Наші дані засвідчили, — каже автор дослідження доктор Вінгерхаєц, — що такі проблеми мають від 3 до 5% людей у всьому світі. Як правило, вони протягом тривалого часу потерпають від головного болю, почуття втоми, “розбитості”, і навіть грипоподібних станів саме у вихідні і святкові дні. Такі симптоми звичайно розглядаються як наслідок перевтоми, але насправді цей стан більш серйозний”. Йдеться, за словами доктора, про серйозну психологічну проблему. І її, зрозуміло, не знімуть жодні вітаміни чи адаптогени. Тут варто трудоголіку серйозно переглянути свої життєві принципи і пріоритети, визнати, що трудоголізм — це хвороба, і з нею треба щось робити. Найкраще звернутися до психолога, який зможе допомогти змінити ставлення до життя.
За матеріалами інтернет-видань підготував Іван ТРОЯН