Чого хоче бізнес від медіа? Чого хочуть медіа від бізнесу?
Декілька років тому ми з друзями робили у Львові газету. Розповсюджували її безкоштовно через мережу кафе і ресторанів, які тоді якраз стали з’являтись у місті як гриби після дощу. Частину накладу роздавали промоутери у людних місцях. Газета існувала на інвестиції місцевих підприємців та з рекламних надходжень. Це був чистої води бізнес-проект. Уже через пару місяців ми вийшли в «нуль», а потім отримали перші, хоч і незначні, прибутки.
В редакції панувала тотальна оптимізація. Над газетою працювали менше десяти людей, і при цьому щотижня ми видавали на-гора свіжий номер на 32-сторінках, включно з телепрограмою. Економили на всьому, на чому тільки можна було — на друкарні (друкували газету в Тернополі), на папері, на гонорарах. І незважаючи на це, навіть при певних позитивних результатах, серйозних доходів ми не бачили.
Наші рекламщики постійно скаржились, що набрати в номер рекламу надзвичайно складно. А далі довго пояснювали, чому так — бо всіх «жирних» рекламодавців розібрали «Експрес» з «Високим Замком», бо у великих національних компаній бюджети розподіляються в Києві, а львівські фірми здебільшого рекламу в пресу не дають, бо столичні рекламні агентства працюють лише з рейтинговими виданнями, а ми не можемо собі дозволити заплатити за включення до рейтингу.
Але найчастіше таки чули від них, що наші підприємства банально не хочуть витрачатись на рекламу.
Врешті-решт газета закрилась.
Я згадав про цю історію, бо під час Львівського медіа форуму, який проходив нещодавно, серед іншого, відбулась дискусія на тему «Чого хоче бізнес від медіа? Чого хочуть медіа від бізнесу?». Назва промовиста. Подискутувати на цю тему прийшли: з боку медіа — засновник сайту «MediaPort» (Харків) Зураб Аласанія та виконавчий директор асоціації «Індустріальний Телевізійний Комітет» Катерина Котенко; з боку бізнесу — перший заступник голови правління «Кредобанку» Марцін Куксіновіч, прес-секретар цього ж банку Віктор Гальчинський та експерт із зовнішніх зв’язків Західного територіального управління компанії «МТС-Україна» Володимир Хіцяк. Ініціював дискусію бізнес.
— Я насправді не розумію, який сенс у цій дискусії, адже бізнесу насправді не потрібні медіа! — розпочав у притаманній йому безапеляційній манері Зураб Аласанія. Цю свою думку він пояснив приблизно так: бізнесу не цікаві медіа як джерело різнобічної об’єктивної інформації — виключно як канал, який доносить до аудиторії інформацію про бізнес лише в позитивному ключі.
— Насправді ми зацікавлені у співпраці. Але хотілось би сформувати чіткі правила взаємодії, — відреагував на слова медіа-менеджера Володимир Хіцяк.
— Ми зацікавлені у конструктивній співпраці, — додав Віктор Гальчинський.
Катерина Котенко відзначила, що насправді останнім часом бізнес став більше розповідати про себе, але розповідає лише про позитив, а їй би хотілося, щоб, попри «гарні цифри», звучала й правда, якою б вона не була.
Представники бізнесу, у свою чергу, намагалися переконати присутніх, що він, бізнес, насправді зацікавлений у тому, щоб роботу компаній у мас-медіа висвітлювали за журналістськими стандартами.
— Нам потрібна критика. Але ми хочемо мати можливість коментувати цю критику, — наголосив Марцін Куксіновіч.
Володимир Хіцяк кинув репліку: — Ручні медіа — це шлях в нікуди. Великий прозорий бізнес зацікавлений в успішних, незалежних медіа.
— В Україні 90% бізнесу перебуває в тіні (за оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі, тінізація української економіки сягає 40%. — «Прибуток»). Про яку прозорість ми тут говоримо?! — не приховував роздратування власник харківського інтернет-видання.
Від Зураба Аласанії вийшла також пропозиція, аби бізнес підтримав створення школи економічної журналістики. Тут Віктор Гальчинський і Володимир Хіцяк раптом пригадали, що самі колись були журналістами і писали на економічну тематику. На думку Гальчинського, на сьогодні залишається актуальним питання створення попиту на якісну економічну журналістику. А Хіцяк заявив, що в «МТС» готові витратитись на освітні проекти для журналістів.
Як тільки зайшла мова про фінансову підтримку, Катерина Котенко кинула фразу, що було б добре, якби великий промисловий бізнес допоміг також і українським медіа стати серйозним бізнесом.
І тут Зураб Аласанія повторив тезу, з якої розпочалась дискусія, — не потрібні бізнесу ніякі медіа. Аудиторія зустріла слова медійника оплесками.
Надихнутий такою підтримкою власник сайту «MediaPort» продовжив рубати правду-матку, звинувачуючи «бізнесменів» у тому, що вони кривлять душею, бо на ділі вони нізащо не підтримають незалежні медіа (читай опозиційні), інакше отримають по шапці. Спікери, яким випало виступати від імені українського бізнесу, трохи невпевнено намагались заперечити.
— Добре, скажіть, ви готові «Українську правду» підтримати? — втрутилась у напружену розмову виконавчий директор «Інституту Масової Інформації» Вікторія Сюмар, яка була того дня на медіа форумі модератором. Медіа-експерт пильно подивилась на Володимира Хіцяка.
— Чи готові?.. Так… І «Українську правду», й іншу незалежну пресу. Без незалежної преси не буде бізнесу в Україні, — відповів він.
Марцін Куксіновіч з характерною для банкіра прагматичністю пояснив, що, по великому рахунку, бізнесу байдуже, куди давати рекламу. Головне — цільова аудиторія. Якщо цільова аудиторія саме та, яка йому потрібна, він розмістить в такому ЗМІ рекламу, хоч би навіть це була газета, яка не любить його компанію і пише про неї зле.
Настав час запитань із залу.
Прозвучало, зокрема, запитання про витрати компаній на рекламу в інтернеті. Володимир Хіцяк повідомив, що «МТС-Україна» з кожним роком збільшує бюджети на онлайн-рекламу. І принагідно зазначив, що інтернет-виданням слід було б навчити своїх рекламістів використовувати сучасні інструменти на кшталт Google AdSense.
Шеф-редактор регіональних новин ТРК «Люкс» Парасковія Дворянин натомість підняла тему замовник матеріалів — як «джинси», так і тих матеріалів, що виходять в ЗМІ з позначкою «на правах реклами». За її словами, у «заказухах» бізнес виявляє свій несмак і нерозуміння нюансів роботи мас-медіа.
— Ми не розміщуємо «джинсу», — наголосив Володимир Хіцяк. І майже в один голос з Віктором Гальчинським висловив жаль, що медіа пишуть про компанії лише в негативному контексті. А позитивні інформприводи ігнорують. А якщо й готують якісь публікації чи сюжети, то уникають згадок назв фірм, підприємств, банків, замінюючи їх формулюванням на кшталт «один з українських банків». Гальчинський розповів, що нещодавно спілкувався з одним молодим журналістом і на своє запитання, чому той не дав в своєму матеріалі назву компанії, почув відповідь: «У нас на факультеті журналістики викладач сказав, що згадування в журналістському матеріалі назв організацій — це реклама».
Марцін Куксіновіч звернув увагу, що в суспільстві сформувалось враження, що, якщо журналіст згадав якусь компанію у позитивному світлі, то йому, значить, за це заплатили.
Висновки дискусії
Чого хоче бізнес від медіа:
– зрозумілих правил співпраці;
– об’єктивності (право на коментар);
– об’єктивної уваги до подій бізнесу;
– обізнаність в темі (якісна економічна журналістика);
– вміння використовувати сучасні інструменти онлайн-реклами.
Чого хочуть медіа від бізнесу:
– підтримки у створенні школи економічної журналістики;
– фінансової підтримки незалежних медіа;
– не розміщувати «джинсу»;
– правдиво інформувати про свою діяльність.