Фото: news.if.ua
У скільки обходиться Львівській залізниці один день роботи, з’ясовувала галузева газета «Львівський залізничник» у матеріалі «День минув. Рахуємо витрати» (№51 від 30 грудня 2011 р.).
Справа ця не з простих, тому видання обмежилось найбільш промовистими пунктами загального переліку витрат. Зокрема, витратами на «комуналку» та витратні матеріали.
Цифри виявились вражаючими.
Приміром, лише один день праці залізничників коштує магістралі 7 млн. грн. За місяць ця сума виростає до 140 млн. грн. Ще один приклад: у пасажирському господарстві лише на такі, здавалося б дрібниці, як пакети для постільної білизни та сміття, туалетний папір, миючі засоби, тощо, необхідно витратити за день 100 тис. грн, а за місяць набігає сума у понад 3 млн грн.
За словами головного інженера служби матеріально-технічного постачання Володимира Самборського, усі гальмівні колодки – і чавунні, що використовуються у електропоїздах та дизелях, і виготовлені із композитних сплавів для вантажних поїздів, лише за один день «стирають» у бюджеті Львівської залізниці 200 тис. грн, за місяць – близько 6 млн. грн.
Енергія
У відділі нормування паливно-енергетичних ресурсів служби локомотивного господарства – власні показники та цифри залізничних видатків. До речі, не менш об’ємні. За словами начальника відділу Володимира Дороша, використання природних ресурсів влітає у чималу «копієчку».
Попри те, що Львівська залізниця оптимізувала власну енергосистему та вийшла на оптовий ринок електроенергії, за електрику їй доводиться платити по 1,5 – 2 млн. грн. за добу (!) Місячний рахунок за електрику перевищує 50 млн. грн. І хоча видатки у зв’язку із впровадженням сучасних технологій та укладанням нових договорів мали б скоротитись, сума місячної економії передбачається на рівні тих таки 1,5 млн. грн., тобто одного дня електроспоживання.
– Електрика, звісно, йде не лише на освітлення. Найбільше електроенергії використовується на тягу поїздів, – розповів Володимир Дорош. – Тож завдяки зменшенню кількості збиткових пасажирських поїздів, які використовують енергію, не «відробляючи» її, можна було б чимало зекономити.
На вугілля, яке використовується в котельнях та для опалення пасажирських вагонів, щодня витрачається 100 тис. грн. На «блакитне паливо» – у 5 разів більше. Газ, що використовується для опалення адміністративних споруд, виробничих приміщень та технологічних процесів, коштує в середньому півмільйона гривень за добу. За місяць витрати на вугілля та газ сягають відповідно 3 та 15 млн грн.
– Якщо порівняти споживання електроенергії, то вона таки поступово зменшується, – зауважив Володимир Дорош. – Та на вартість це особливо не впливає, адже цього року ціна електричної енергії зросла на четвертину. Те ж стосується і газу. Якщо торік 1 тис. кубометрів коштували 2500 гривень, то тепер газ обходиться по 3812,4 гривень за тисячу кубів. За спожите ми сплачуємо НАК «Нафтагаз України» без затримок. Якби протермінували оплату, нас би просто відімкнули. Адже зараз діють ринкові умови: нема грошей – сиди без газу.
Паливо
Бензину, у порівнянні із газом, використовуємо значно менше, адже «йде» він зазвичай на потреби автопарку залізниці. Та все одно щоденні 100 тис. грн, які витрачаються на бензин – теж чимала сума. Денна потреба Львівської залізниці у солярці коштує значно більше – 2,3 мільйона гривень і становить 215 тонн. Та на відміну від бензину та інших ресурсів, дизельне пальне Львівська залізниця отримує централізовано.
– Вже років із 15 ми не займаємося закупівлею дизпалива, – каже Володимир Дорош. – Усе йде централізовано через Київ. Там укладають відповідні договори із постачальниками, визначається, яка потреба кожної із залізниць. Так само, до речі, і з мастилом. У середньому на день його необхідно 8,5 тонн, що коштує понад 150 тис. грн.
Вода
З водою, здавалося б, ситуація буде «дешевшою». Бо, хоча потреби залізниці у воді чималі, залізничники її видобувають самотужки. Однак і тут без витрат не обійтись.
Фото: obrii.com.ua
– Залізниця видобуває в межах 15 тис. кубометрів води на день, – розповіла провідний інженер відділу водопостачання служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Людмила Романова. – Із цієї кількості на потреби відокремлених підрозділів залізниці спрямовується 8,2 тис. кубометрів води в день, решту залізниця продає. Адже в таких населених пунктах як Чоп, Батєво, Сарни, Мостиська-ІІ залізниця забезпечує потреби всіх споживачів, оскільки комунальних підприємств – виробників води – ці міста та селища не мають.
Однак там, де нема власних пунктів питного водопостачання, воду доводиться купувати у місцевих комунальних підприємств. За добу об’єм купленої води сягає 2 тис. кубометрів.
Загалом, як підтвердили у секторі екології, щорічно майже 3 млн кубометрів води залізниця використовує для задоволення усіх своїх потреб.
– Витрати Львівської залізниці за воду лише для виробництва, без урахування витрат на водопостачання комунальної сфери – котелень та гуртожитків, за 11 місяців 2011 року становили майже 50 млн. грн., – розповіла заступник начальника фінансової служби Ольга Надибська. – А точніше – 49,618 млн. грн. Точно вирахувати середній тариф за воду дуже складно. У дану суму витрат входить плата не лише за власну воду, але й за куповану у місцевих водоканалів.
Тож лише на виробничі потреби залізниця щомісяця сплачує більше 4,5 млн. гривень за воду, на добу припадає в середньому 150 тис. грн.
Підсумовуючи вказані цифри, можна стверджувати, що «комунальні» видатки лише одного дня роботи Львівської залізниці становлять щонайменше 12,6 млн. грн. Це не враховуючи такі обов’язкові статті витрат, як сплата податків, оплата «лікарняних», тощо. Із цими пунктами загальна сума виглядатиме просто астрономічною.