Урядовий «землетрус», репресована економіка та ініціативи приватного бізнесу
Початок минулого, першого робочого тижня лютого не передвіщав біди. Міністр фінансів Наталя Яресько розповідала про стратегічні завдання Мінфіну на 2016 рік – боротьбу з корупцією, комплексну податкову реформу, забезпечення цільового використання бюджетних коштів, посилення банківської системи в цілому та державних банків зокрема і розширення інвестиційних ресурсів за рахунок залучення нових кредитів. Голова Нацбанку Валерія Гонтарєва запевняла уряд та громадськість, що протягом тижня буде підписано оновлений меморандум з Міжнародним валютним фондом, і вже за кілька тижнів довгоочікуваний транш МВФ надійде на українські держрахунки. Але увесь цей план зіпсував грім серед ясного неба – несподівана відставка міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавічуса.
Несподівана заява міністра економіки, яку ніхто не чекав і яка ні з ким не була погоджена, пролунала 3 лютого на плановій прес-конференції, яка мала бути присвячена питанням приватизації. За словами Абромавічуса, формальним приводом для відставки стала спроба президентської адміністрації нав’язати йому «свого» заступника, але причини у відставці набагато глибші. «У мене і моєї команди немає бажання бути прикриттям для відвертої корупції або ж підконтрольними маріонетками для тих, хто хоче у стилі старої влади встановити контроль над державними грошима. Я не хочу їздити до Давоса, зустрічатися з іноземними інвесторами та партнерами і розповідати про наші успіхи, в той час як за моєю спиною вирішуються якісь питання в інтересах окремих людей», – заявив міністр економіки та звинуватив народного депутата, заступника керівника парламентської фракції «Блоку Петра Порошенка» Ігоря Кононенка в лобіюванні призначень керівників державних підприємств та заступників у команді, а також у блокуванні приватизації задля збереження контролю над грошовими потоками. Ще одне проблемне питання, про яке Абромавічус не побоявся сказати публічно – гідна оплата праці держслужбовців. «Держструктури мають боротися за професіоналів з приватним сектором. Що потрібно запропонувати людям, щоб їм було комфортно працювати? Перше – автономія прийняття рішень, і тут проблема, бо влада делегує недостатньо повноважень тим, хто готовий рухати реформи вперед. Друге – почуття, що люди є частиною чогось важливого. З цим у нас після Майдану проблем немає. Третє – справедлива винагорода. Про це нам говорити не доводиться, і це дуже сумно. Нам обіцяли протягом півроку прозорий фонд додаткової зарплати, але цього не відбулося», – зауважив Абромавічус. І це один з ключових моментів успіху, бо поки держчиновник, який регулює мільярдні грошові потоки, отримуватиме 130 доларів на місяць, про жодні успіхи у боротьбі з корупцією говорити не доводиться.
Заяви міністра економіки, до якої встигла приєднатися частина його заступників, викликала бурхливу реакцію в міжнародній спільноті. Вперше в історії українського урядування на підтримку Абромавічуса була поширена різка заява послів ключових країн Євросоюзу, США і Канади. В документі, що був підписаний послами Канади, Франції, Німеччини, Італії, Литви, Норвегії, Швеції, Великобританії, Сполучених Штатів, Швейцарії та Європейського Союзу, міститься заклик до українських керівників «відкинути свої дріб’язкові розбіжності і назавжди залишити в минулому корисливі інтереси, що гальмували розвиток країни протягом десятиліть». Відставці Абромавічуса був присвячений навіть щоденний брифінг у Державному департаменті США у Вашингтоні 3 лютого, на якому речник Держдепу Джон Кірбі заявив, що Абромавічус «є одним з лідерів, який поставив інтереси України над власними. Він реалізував важливі реформи, і ми б хотіли бачити продовження цих реформ». При цьому речник підкреслив, що у Вашингтоні вважають важливим, щоб українські лідери забули про свої розбіжності й спрямували всі зусилля на те, щоб країна мала довготривалий прогрес, просуваючи життєво важливі зміни, та зауважив, що в цьому Україна може розраховувати на дружню підтримку Сполучених Штатів. Та найважливішою заявою став виступ перед пресою директора-розпорядника МВФ Крістен Лагард, яка заявила: «Його рішення подати у відставку викликає занепокоєння. Якщо підозри, які він висловив під час заяви про відхід з посади, є точними, то це явна ознака, що взяті урядом зобов’язання щодо боротьби з корупцією не виконуються». За словами голови МВФ, Україна вирішила низку завдань, що стояли перед нею, в тому числі щодо стабілізації фінансової ситуації, запобігання подальшої втрати золотовалютних резервів, приведення тарифів на енергоресурси у відповідність до ринкових цін, але у боротьбі з корупцією треба ще зробити багато. «Дії повинні бути рішучими і суворими, оскільки влада підзвітна не тільки українському народові, а й міжнародному співтовариству», — підкреслила Крістен Лагард.
Після останньої заяви стало зрозуміло, що чекати навіть узгодженого меморандуму з МВФ треба вже не тиждень і не два, і замість розповідей про неминучість чергового траншу розширеного фінансування голова українського Нацбанку Валерія Гонтарєва почала говорити про те, що у коливаннях курсу гривні немає нічого незвичайного. «Українці ще не звикли мислити категоріями цін, а мислять категоріями курсу і переживають кожне таке коливання. Не потрібно сприймати коливання курсу, що відбуваються останні місяці, як щось екстраординарне», — заявила вона 5 лютого під час виступу у Верховній Раді, а 3 лютого на парламентському комітеті з фінансів і банківської діяльності визнала, що подальша девальвація гривні не виключена. До речі, гривня досить різко відреагувала на події з міністром економіки, але тільки на міжбанківському валютному ринку, де її вартість знизилась з 25,60 грн. за долар 1 лютого до майже 26 гривень наприкінці тижня. Вартість валюти на готівковому ринку практично не змінилася і залишилась у межах 26,40 – 26,70 грн. за долар США.
Звичайно ж, такі перипетії в уряді не змогли не залишитися без «антикризового реагування». Спочатку розмову з міністром економіки провів президент Петро Порошенко, а згодом, 4 лютого, було скликано екстрене засідання Кабінету Міністрів, за підсумками якого в уряд вирішили повернутися міністри, що написали заяви про відставку раніше. Зокрема, свої заяви про звільнення відкликали міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, міністр аграрної політики Олексій Павленко (до речі, всупереч позиції партії «Самопоміч», яка делегувала його в Кабмін), міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі та міністр інформаційної політики Юрій Стець. Натомість Айварас Абромавічус участь у засіданні не взяв та заявив, що свого рішення не міняє – хоча голова Верховної Ради припускає, що міністр економіки все ж таки повернеться до уряду в найближчій перспективі.
Усі ці «дикі танці», щоправда, відбуваються напередодні іншої дати – 16 лютого, на яке призначений розгляд звіту уряду. Цей розгляд може завершитися відставкою усього Кабміну – бо успіхів у української економіки за період роботи уряду Яценюка не так багато. До них можна віднести хіба реструктуризацію суверенного державного боргу, спрощення реєстрації нового бізнесу та впровадження електронної системи державних закупівель ProZorro, яка дозволяє обирати найкращих постачальників за мінімальні кошти. На жаль, цього мало.
В цілому українську економіку, на жаль, найкраще оцінює щорічний рейтинг вільних економік світу, який проводить американська Heritage Foundation спільно з газетою The Wall Street Journal. В цьому рейтингу за підсумками 2015 року Україна зберегла 162 позицію та залишилася найбільш невільною економікою Європи. На думку експертів рейтингу, за останні 7 років в Україні так і не встановилося верховенство права, а відсутність інвестиційної свободи завдає істотних збитків промисловості. Загальний рейтинговий бал України склав 46,8, при цьому індекс свободи підприємництва впав на 2,5 бала, а індекс оподаткування – на 0,1 бала. На 11,7 бала впав індекс монетарних видатків, а ще на 0,3 – індекс гнучкості ринку праці. Без змін залишилися індекси свободи торгівлі та фінансової незалежності. Натомість зросли показники оцінки гарантії прав власності (на 5 пунктів), індексу свободи від корупції (на 1 пункт), а також індексу ефективності та прозорості державних видатків (на 2,6 пункта). Тобто щось було зроблено, але цього мало для успіху, і різноманітні чвари на кшталт минулотижневих урядових цей успіх тільки віддаляють.
Тим не менше, ініціатива для успіху іде «знизу». Так, 1 лютого було оголошено про те, що представники великого та середнього бізнесу вирішили об’єднатися в «Українську бізнес-ініціативу» та підписали декларацію про зобов’язання чесно сплачувати податки та відмовитись від непрозорого фінансування політиків. У документі, який підписали керівники таких відомих компаній, як «Індустріальний союз Донбасу», ПАТ «Концерн Галнафтогаз», «Укрлендфармінг», інвесткомпаній «Concorde Capital» та «SigmaBleyzer», зазначається, що бізнесмени беруть на себе зобов’язання інвестувати власні кошти та залучати інвестиції в економіку України, створювати робочі місця з гідними умовами праці та її оплати. Крім цього, вони гарантують чесність та прозорість сплати податків до українського бюджету і обіцяють не фінансувати непрозоро політиків та політичні проекти. У декларації також наголошується, що бізнес зацікавлений в справедливому правосудді і прозорих єдиних правилах гри, готовий сприяти створенню таких правил і зобов’язується їх дотримуватись. Скільки бізнесменів приєднається до ініціативи і наскільки їх вистачить – покаже вже найближчий час. Але перший крок зроблено, і хоч це добре.
Тим часом, в Україну продовжують заходити приватні інвестиції. Так, транснаціональна компанія Unilever вирішила створити чайну фабрику в Гостомелі під Києвом. У проект вже вкладено 8,3 млн. євро, і фабрику заплановано запустити у другій половині 2016 року. Задля безперебійної реалізації проекту при Мінекономрозвитку навіть створено спеціальну міжвідомчу робочу групу. Хоча за цю інвестицію треба дякувати не уряду, не бізнес-клімату і навіть не Unilever, а … українським споживачам, які масово відмовляються від купівлі товарів з Росії. Адже переважна більшість товарів, які пропонує Unilever в Україні (шампуні, миючі засоби, майонез Calve та багато іншого), виробляється саме на заводах у Росії, і компанія просто змушена створювати робочі місця в Україні, аби не втратити місцевий ринок.
Василь Сидорович
Матеріал опубліковано з дозволу редакції порталу Wschodnik.pl
Читайте також:
– Архів усіх публікацій з підсумками найважливіших подій в економіці України