Володимир Квурт уже рік працює на посаді міського голови Винників — невеликого міста з населенням близько 20 тис. осіб, що межує зі Львовом. Змагаючись за крісло мера, він з ентузіазмом розповідав, що в цього містечка є всі передумови для того, щоб стати успішним і комфортним для життя, в тому числі за рахунок грамотного використання сусідства з обласним центром. У цьому інтерв’ю Володимир Квурт у притаманній йому щирій манері поділився, що вже вдалося зробити за рік при владі, пояснив, чому Винники раптом захотіли отримати статус міста обласного значення та першими погодились приєднатись до Львівської агломерації, розказав, які «сюрпризи» принесла з собою децентралізація… Почав же він з того, як воно — бути мером Винників.
Про специфіку посади мера Винників
Рішення йти на мера Винників було певною мірою спонтанним, неочікуваним для мене самого (кандидатуру Володимира Квурта на мера Винників запропонувала партія БПП. – прим. авт.). Мотивація була досить проста: я вважаю, що для того, щоб запитувати з когось, чому зроблено щось не так, слід спочатку запитати у себе, а що ти зробив, щоб сталося інакше. Безперечно, після чотирьох років поза активною політикою це була нагода повернутися, спробувати себе у зовсім іншій якості, адже працювати секретарем міської ради Львова (В.Квурт був секретарем Львівської міськради у 2006-2010 рр. – прим. авт.) і пробувати вирішувати питання в ролі міського голови — це зовсім різні речі. Сьогодні, коли уже минув рік, я можу сказати, що це зовсім інша відповідальність, зовсім інше навантаження і зовсім інші виклики.
Посада міського голови Винників — це набагато нижчий рівень політики: якщо в кабінеті міського голови Львова, піднявши слухавку, можна почути Президента, то в кабінеті міського голови Винників, у кращому випадку, міського голову Львова.
Про основного конкурента на виборах
Богдан Шустер програв досить символічно. Я щасливий, що після виборів він погодився співпрацювати зі мною в одній команді. Тобто ми вирішили взяти спільну відповідальність за місто, узгодивши спосіб, в який реалізовуватимемо владу. Основні речі — це відкритість, прозорість. У Львові вже звикли до того, що засідання сесії є відкритими для громадськості, натомість у Винниках діяльність міськради — це було справжнє закулісся, і небагато людей знали, що за тими кулісами відбувається. Тому ми запровадили відеотрансляцію засідань сесії. Другий крок, який ми зробили — оприлюднення інформації про питання, що виносяться на порядок денний, публікація рішень, прийнятих депутатами.
Про особливості управлінської структури невеликого міста
Для невеликого міста велика розкіш тримати повноцінну управлінську структуру. Ресурси обмежені. Працівників мало. Тому виходить так, що в нас на керівника підрозділу випадає значне навантаження, він виступає в ролі такого собі мультикоординатора, який веде відразу декілька напрямків. Зважаючи на нові виклики, які постали перед містом, ми все ж наважились змінити структуру міськради і створили новий відділ — міжнародного партнерства та інвестиційних програм, завданням якого є пошук додаткових коштів і залучення їх у розвиток Винників. На сьогодні відділ уже продемонстрував свою ефективність: поновлено участь Винників в угоді мерів, що дає можливість залучати кошти, підготовлено план сталого енергетичного розвитку міста, реалізовано низку мікропроектів спільно з громадськими організаціями нашого міста. І найголовніше — це напрацювання на наступний рік в царині енергозбереження.
Про те, чому не вигнав всіх підлеглих попереднього мера
Ситуація у Винниках непроста. Я взяв на себе відповідальність і дав людям шанс змінитись. Я розумію, що я роблю. У нас про це відбувалися з ними розмови, я хотів би, щоб вони так само могли чесно дивитися людям в очі. Це ж також винниківчани. Але, безперечно, за злочини, за порушення ніякого прикриття не буде — за все будуть відповідати.
Про зникнення документів з міськради
У ході ремонту вулиці Сухомлинського ми виявили, що на глибині 10 сантиметрів під ґрунтом лежать силові кабелі. Це — небезпека для людей, які там поруч живуть. Це ж проїжджає машина — і ті кабелі рвуться. До речі, одна така аварія сталась нещодавно. І ніхто не може відповісти чітко, чий це кабель, чому він прокладений з порушенням. Ніхто за це не відповідає. І так з усім, із чим зіштовхуюсь. Відсутні ухвали, відсутні рішення виконавчого комітету. Ви думаєте, попередні мери нічого не робили? Та робили. По каналізації проекти готували. А де ці документи? Нема. Кожен керівник вважав, що будь-який проект — це його особиста власність і, завершуючи каденцію, він забирав все це з собою додому.
Про співпрацю з місцевими депутатами
Я відразу заявив, що я відкритий до діалогу з депутатським корпусом. Якщо ми говоримо про інтереси Винників, я готовий співпрацювати з усіма, незлежно від того, хто якої партійної орієнтації. У нас кожен отримав пропорційну кількість посад в депутатських комісіях. Таким чином я хотів збалансувати сили, щоб не повторювати помилок минулого. Звісно, можна було сформувати якусь більшість, поділити між собою посади і в такий спосіб взяти на себе відповідальність, відторгнувши значну частину депутатського корпусу. Але це б означало до певної міри ігнорування вибору громади. Я вважав, що так робити неправильно. Я вважав, що правильно буде запропонувати співпрацю і роботу всім.
Спосіб прийняття рішень у нас двоступеневий: у нас двічі відбуваються колегії при формуванні порядку денного, при обговоренні питань. Насправді я прихильник того, щоб у сесійній залі, якщо й обговорювались, то нюанси, а принципові рішення приймалися і напрацьовувалися фахівцями — в сесійній залі ми би ці відносини просто формалізували. Я вдячний депутатському корпусу, що багато рішень, принципових, системних, у нас проходили практично одноголосно.
Були і непорозуміння. Хто винен? Я винен. Я, значить, не зумів правильно донести ідею або ж не звернув увагу на певні моменти. Зрештою, я ж не з подарункового магазину, не ідеальний. Якщо помилився, шукаю, в чому причина, пробую виправити помилку. Найголовніше, що ми не повинні грати під столом. Усе має бути на столі, щоб це бачила громада чи будь-хто, хто зацікавлений в тому, що відбувається.
Про затримання депутатів-хабарників
Це ганьба. У мене нема підстав недовіряти Павлові Фіщуку (підприємець з Винників, який здав винниківських депутатів, які вимагали в нього хабар за надання дозволу на продовження договору оренди, в СБУ. – прим. авт.) і його словам про вимагання. В принципі, підозрілі затримки з розглядом цього питання в сесійній залі були, вони викликали підозри. Сам факт затримання — ну, браво Службі безпеки України разом з військовою прокуратурою! Але, давайте, все-таки дочекаємося рішення суду по цій справі.
Про стратегію Винників
На сьогодні стратегії Винників в такому ідеально відшліфованому варіанті немає. Але є коло людей, які мають свою візію. Це молоді люди, які формують Молодіжну раду нашого міста, з якими ми провели довгі зимові вечори у дискусіях про те, що ми повинні робити, яким має бути місто. Особисто я бачу Винники містом, в якому комфортно жити, містом, де людина відчуває себе щасливою. Символічно, що саме в нашому історично-краєзнавчому музеї зберігається смайлик, якому вже більше 6000 років. Це — найдавніша з на сьогодні задокументованих у світі усмішок.
Про «сюрпризи» децентралізації
Коли я став аналізувати наш міський бюджет, виникли запитання, які поставили мене в глухий кут. Виявилося, що в результаті децентралізації ми втратили податок на доходи фізичних осіб. Тобто з екранів нам розповідали, що нарешті кошти підуть вниз, до маленьких міст, а насправді сталося так, що Винники втратили 18 млн грн., які потрапили до міста Львова. Причиною цього стала невизначеність статусу нашого міста — нас чомусь віднесли до міст районного значення, хоча нема жодного документа, на підставі якого це було зроблено. Для цього мало б бути принаймні рішення обласної ради. Відтак ми почали роботу з отримання статусу міста обласного значення. Таким чином, з одного боку, ми боремося за повернення нам ПДФО, а з іншого боку — і це для нас найважливіше, — ми боремося за збереження нашого міста де-юре.
Коли питання про надання Винникам статусу міста обласного значення розглядалося у профільному комітеті Верховної Ради, деякі достойники казали, що сьогодні ніщо не заважає Винникам об’єднатися зі Львовом. Ніби так, але внаслідок цього місто Винники зникає як юридичний суб’єкт. Чи можуть з цим погодитись винниківчани? Особисто я не погоджуюсь. Не можна допустити, щоб зникло місто, яке має майже 700-літню історію, налічує 350 років від отримання Магдебурзького права, має багатющу історію поселень на цій території, які датуються періодом до 20 000 років до н.е.
Якщо децентралізація сьогодні зведеться лише до утворення об’єднаних територіальних громад, це буде чергова профанація. Уже зараз вона подібна на ігри панів, які формують під себе нові земельні ділянки, які, як ми зможемо спостерігати уже в найближчі п’ять років, будуть успішно розпродаватись. Реальної децентралізації і формування можливостей для громад не помітно.
Про Львівську агломерацію
На жаль, рішення про надання Винникам статусу міста обласного значення не набрало необхідної кількості голосів на комітеті Верховної Ради. Але це нас не зупиняє. Я спілкувався з багатьма народними депутатами, не тільки представниками політичної сили, від якої я йшов на вибори, і насправді з їхнього боку є підтримка. У мене був також діалог і з представниками політичної партії «Самопоміч» і, зрештою, в ході дискусій народився закон про агломерації. Це своєрідна альтернатива отриманню статусу. У цьому законі є два основні моменти: він не ліквідовує самоврядність, а отже, у нашому випадку гарантує збереження Винників як міста, що вже позитив; по-друге, він дає право кожній громаді окремо отримати в дохідній частині ПДФО. Окрім того, що теж важливо, він вибудовує договірні відносини між обласним центром і містами, які є його, так би мовити, супутниками — так, як це прийнято в цивілізованому світі.
Я підтримую створення Львівської агломерації, притому руками, ногами, чим завгодно. Бо вважаю, що це також і шанс для Львова. Якщо зараз будуть сформовані об’єднані територіальні громади навколо Львова, у нього будуть проблеми. У львів’ян будуть проблеми, бо місто не матиме можливостей для розвитку. Не можна закопувати майбутнє Львова тільки через те, що комусь не подобається нинішній очільник міста. Не підхід це. Це немудро. Ну, завтра міським головою Львова стане ваш симпатик, але в нього вже не буде тих можливостей. І що він скаже? — «Ну, що ж ви наробили!». Думаймо на перспективу.
Про об’єднання Винників з навколишніми селами
У нас діалог ведеться. Нам, для того щоб розвиватися, потрібні для цього можливості — потрібні території. Але прийти і сказати: «Шановні Підберізці, ми хочемо з вами об’єднатись, бо нам бракує землі» — ну, щонайменше некоректно виглядає. Тим більше, де-юре ми перебуваємо у сфері впливу міста Львова. Не забуваймо, що існує рішення ще президії Української РСР від 1965 року про місто-обласний центр Львів з містом Винники та селищами Брюховичі та Рудно. Тобто тут є своя специфічна процедура.
Справді, якщо зазирнути в історію, то існував Винниківський район, і все, починаючи від Давидова, входило в цей район. У нас є необхідна інфраструктура, бо жодне з навколишніх сіл, при всій повазі, не може запропонувати ні адміністративних приміщень, ні приміщень для суду, міліції… Насправді це можемо зробити ми. Тим більше, організаційно ми більше підготовлені. Фактично, вже сьогодні частина мешканців села Чишки живе інфраструктурою Винників. Так що передумови є.
Про резерви для наповнення міського бюджету
Шалені можливості, як це не дивно, приховані у тій податковій базі, яка на сьогодні існує. Ми говоримо про сплату податків на землю, сплату податків фізичними особами на майно — це те, що на сьогодні ще не опрацьовано. Другий блок питань — це підприємці, які мали би сплачувати за патенти, оренду. Насправді це той об’єм, який дозволить, за моїми оцінками, щонайменше у півтора разу збільшити загальні надходження до бюджету.
Окрім того, ми повинні шукати інвестора, який дозволить розширити нашу податкову базу. Для мене пріоритетом є пошук інвестора в сфері пошиття одягу. Це те, що нам цікаво. У нас на сьогодні є відповідні ділянки. Щоправда, вони перебувають у приватній власності, але переконаний, що можна говорити з їхніми власниками, щоб вони пішли назустріч інвестору. Зрештою, коли ділянки стоять без діла, вони не приносять дохід своїм власникам.
Про перереєстрацію Львівської тютюнової фабрики
Погоджуюсь повністю, що було б добре, якби тютюнова фабрика (географічно знаходиться у Винниках, але зареєстрована у Львові. – прим. авт.) змінила адресу на винниківську. Але змушений дещо пояснити. Дійсно, за останній квартал фабрика сплатила 180 млн грн. акцизу і ПДВ. Проте ці гроші пішли до державного бюджету. За місцем реєстрації, тобто у Львові, вона сплачує лише 60% податку на доходи фізосіб. Але, як я вже сказав, для Винників на сьогодні ставка ПДФО дорівнює нулю, тож в нинішніх умовах, доки в нас нема статусу міста обласного значення, перереєстрація фабрики нічого нам не дасть. Тому домовленість про перереєстрацію у нас з Григорієм Петровичем (Козловським, керівником «тютюнки». – прим. авт.) є, але ми не форсуватимемо події, враховуючи те, що це на сьогодні нічого не дає. До прикладу, роздрібний акциз вони перереєстрували і, за результатами півріччя, 450 тис. грн. було сплачено до бюджету міста Винники.
Про місто без каналізації
Винники не мають каналізації. Вирішення цієї проблеми — це для нас є завдання №1. Ми підготували цілісний проект каналізування міста. Безперечно, вартість цих робіт суттєва. Основним джерелом коштів, яке ми заклали в бюджет на цей рік, мав бути продаж комунального майна на вул. Личаківській. Ми оголосили, що ця земля площею понад 1 га буде продана на аукціоні. Була проведена експертна оцінка, затверджена стартова ціна в сумі 34,5 млн грн. Наголошую, що це — лише стартова ціна, бо було багато розмов, буцімто Винники дешево продали ділянку. Ні, шановні. Я переконаний, що ціна, за якою продавалась би ця земля, не була б нижчою за 70 млн грн. Думаю, що за такими цінами навіть Львову ще не вдавалось продавати. Але сталось те, що сталось — зараз це питання знаходиться в судах. Першу інстанцію ми виграли, суд визнав, що наші рішення є правомірними — що не тільки продаж майна, але й продаж цієї земельної ділянки належить до компетенції Винниківської міської ради. Сьогодні є апеляція. Подивимось, яке буде рішення суду. Сподіваюся, воно залишиться без змін.
У процесі підготовки цього об’єкта до продажу у мене почався діалог з Садовим (Андрієм Садовим, міським головою Львова. — прим. авт.). Він запропонував, щоб Винники передали ділянку на Личаківській у комунальну власність Львова, пообіцявши натомість, що Львів здійснюватиме фінансову підтримку Винників упродовж наступних кількох років. Зрештою, ми дійшли з ним порозуміння з цього питання, бо, безперечно, довготривала взаємовигідна співпраця зі Львовом для нас є набагато перспективнішою, аніж разовий продаж об’єкта, хай навіть за високою ціною. У рамках цих домовленостей Львів перерахував «Львівводоканалу» 13 млн грн., і сьогодні ми вже спільно завершили експертизу реконструкції першого об’єкта — напірника від каналізаційно-насосної станції (КНС) на вул. Стрілецькій до вул. Кільцевої. Також ще цього року збираємось розпочати роботи по самопливних колекторах на вул. Сагайдачного та Береговій-Джерельній, а в грудні плануємо завершити тендерні процедури з модернізації КНС на Стрілецькій та Кільцевій.
Про проблему з маршрутками до Львова
Це — шалена проблема. На сьогодні 36-та маршрутка ніби трошки «вирівнялась» — не знаю, можливо, під тиском того, що зараз має відбутися конкурс і визначатиметься, хто буде перевізником на цьому маршруті. 40-ий маршрут — проблеми. Викликані вони насамперед тим, що King Cross завів безкоштовні маршрути, вони там десь перетинаються з 40-им і їм ніби стало не зовсім рентабельно.
Проблемними є також два міські маршрути, які належать львівському АТП, — 29-ий і 5А. На 29-му працював на субпідряді один приватний перевізник, але є рішення про його відсторонення. Відтак з 1 січня на цей маршрут виходять чотирнадцять великогабаритних автобусів, а сам маршрут пролягатиме через Лисиничі. Це нам вдалося добитися спільно з депутатом Львівської міськради Юрієм Кужелюком. Маршрут 5А, який зараз ходить через Лисиничі, позаяк там бракувало автобусів, відповідно, надалі піде напряму через ліс на вулицю Личаківську — так, як і просили винниківчани. На нього також перекинуть частину автобусів.
Для того, щоб дисциплінувати перевізників, ми запропонували в договорі з перевізником закласти штрафні санкції за невиконання графіку перевезень. Це був би суттєвий важіль впливу на перевізників. Однак юридичне управління Львівської міської ради чомусь викреслило цей пункт.
Взагалі, моє бачення таке, що замовником перевезень має стати місто і платити перевізнику за кілометраж. Перевізника не повинно хвилювати, один пасажир їде чи сто пасажирів, його задача — сучасний транспорт, культура перевезення, дотримання графіку роботи: якщо треба, щоб він в 7-ій ранку виїхав, значить, виїжджає в 7-ій ранку; якщо треба виїхати в 11-ій, щоб студенти могли повернутися додому після навчань, значить, повертається в 11-ій. Ми повинні впливати на перевізника, а не вислуховувати його аргументи «мені вигідно — мені не вигідно».
Про Винниківське озеро
Винниківське озеро мають в оренді власники, які представляють Краківський базар. Якщо не помиляюсь, воно буде у них в оренді ще орієнтовно 10 років. Сума, яку вони сплачують за оренду, насправді не відповідає нормативно-грошовій оцінці. Сподіваюся, нам з ними вдасться налагодити діалог і вони погодяться на підвищення орендної плати. Взагалі, я вважаю, що це — унікальний об’єкт, рекреаційні можливості якого можна використати з більшою користю для винниківчан і львів’ян. Нагадаю, що до війни там був знаний санаторій «Маріївка». Насправді там багато всього можна зробити.
Про відновлення залізничної колії зі Львова до Винників
Це — фантастична річ! У мене була і залишається велика мрія зв’язати Винники зі Львовом — а можливо, і з Перемишлянами, як колись було — залізничною колією або, принаймні, трамваєм. Електротранспорт зі Львова до Винників, до речі, коштував би дешевше, ніж трамвай на Сихів, якби ми використали стару штреку. Тільки проблема, що значна частина штреки в межах Винників проходить по земельних ділянках, які вже роздані. Ті, хто прийняв таке рішення, як на мене, вчинили всупереч інтересам громади. Це вже хіба будемо викуповувати землю, зносити і в такий спосіб вирішувати це питання.
Про новий спорткомплекс
Плануємо збудувати у Винниках новий спортивний комплекс. Земельну ділянку за ним закріпили біля «Просвіти». На сьогодні компанія «Шеремета-груп» підготувала, як на мене, дуже симпатичний проект. Питання коштів. У нас в місті мешкає боксер Андрій Котельник, я мав з ним розмову, і він готовий підтримати спільно з борцями побудову цього спорткомплексу — пообіцяв за свій кошт облаштувати цілий зал. Продовжуємо шукати джерела фінансування.
Про систему Prozorro
Я хочу, щоб в мене був вибір. Щоб, коли я проводжу тендер, я міг обирати, кому давати замовлення — фірмі, яка у Винниках зареєстрована і платить податки, чи фірмі, зареєстрованій десь на околицях Луганська. Звичайно, я хотів би дати замовлення місцевій фірмі, тому що це робочі місця безпосередньо тут, на місці. Для цього, звичайно, треба доопрацювати ті тендерні процедури, які в нас сьогодні є. Я розумію, що Prozorro — це джерело заробляння грошей в рамках цілої країни і, об’єктивно, того серйозного здешевлення воно насправді не дає. Але на цьому етапі, напевно, воно є корисним. На другому етапі треба прописувати в системі можливість і фінансових гарантій, і можливість обирати підрядника за якістю. Зрештою, Польща пішла таким шляхом.
Фото: Leopolis.news
Читайте також:
– Мер Винників: Підприємства повинні сплачувати податки за місцем фактичного розташування
– Львів виділив Винникам першу порцію фінансової підтримки
– Володимир Квурт: «Формування Львівської ОТГ — це договорняк між Садовим і Зеленським»