— форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.
Франчайзер є власником торгівельної марки, ноу-хау, комерційного досвіду та ділової репутації, а також інших неатеріальних активів. Франчайзер має перевірену та успішну бізнес-ідею.
Франчайзі керує справою під вивіскою франчайзера як незалежний підприємець, франчайзі може бути як юридичною особою, так і фізичною особою-підприємцем, його заробітком є прибуток від діяльності. Франчайзі є власником майна, що знаходиться в точці. Франчайзі сплачує вартість франшизи (одноразово), а також періодичні відрахування за користування франшизою (безпосередньо у формі платежів або побічно в націнках на товар, що купуються у франчайзера). Франчайзі часто не має можливості самостійно визначати ціни товарів або послуг у своїй точці. Зазвичай франчайзі має можливість самостійно формувати асортимент, у рамках, визначених франчайзером.
Принципи співпраці франчайзера і франчайзі регулює франчайзинговий договір, а інструкції, як власне вести діяльність, зібрані в операційному підручнику.
Франчайзер передає франчайзі знання того, як власне необхідно вести діяльність (ноу-хау).
