Головна / Влада / Як влаштована робота виборчих штабів у Львові
Львівська Ратуша

Як влаштована робота виборчих штабів у Львові

Розповідь колишнього штабіста.

Звичайний кабінет у старому, але добре відреставрованому і переобладнаному під офісний центр будинку в середмісті Львова. З комп’ютерних колонок лунає пісня «Брат за брата» гурту Kozak System. Не надто голосно. Так, щоб створювати господарю кабінету настрій, але не заважати працювати. Сам господар, кремезний чоловік приблизно сорока років, сидить за столом і, впершись великим, наче глобус, пузом у його край, уважно вдивляється в монітор. Вивчає таблички в Excel. «Так, так, добре», — промовляє сам до себе. Відтак голосно вигукує жіноче ім’я. Через прочинені двері кабінету чути, як по паркету в коридорі зацокали обцаси. На порозі кабінету з’являється струнка красуня. Вона звертається до чоловіка на ім’я й по-батькові і запитує, навіщо він її закликав. Чоловік хапає з підвіконня непрозорий поліетиленовий пакет, далі бере з шухляди стола пачки грошей і недбало кидає їх до кулька. Одна пачка, друга, третя, четверта… Наповнивши кульок майже до половини, простягає його дівчині і розпоряджається, щоби вона взяла водія, поїхала за такою-то адресою і передала пакунок такому-то чоловіку — той, мовляв, знає, що далі робити…

Це — епізод, який ілюструє, що відбувається всередині виборчих штабів, діяльність яких зазвичай прихована від стороннього ока. Кремезний пузань — начальник штабу. Красуня на обцасах — його помічниця. А гроші в кульку призначені для фінансування організації святкового концерту, на якому людей агітуватимуть проголосувати на виборах за потрібного політика.

Для когось вибори — шанс прорватись до влади. Для когось — надія щось змінити в країні чи бодай в рідному місті. А для когось — нагода непогано заробити. І виборчий штаб — це саме те місце, де буквально за пару місяців роботи можна «підняти бабла», якого вистачить на нове авто або щоб на рік відійти від суєти суєт, не перейматись заробітком грошей і займатись саморозвитком. Або ж принаймні купити омріяний ґаджет і гарно погуляти з друзями-однокурсниками. Тут вже як кому пощастить.

Команда

Головний у штабі — начальник. Він навіть може собі дозволити сперечатися з роботодавцем (кандидатом/кандидатами), і йому, як правило, за це не перепадає, бо роботодавець цінує начальника за досвід і вміння вигравати вибори. Але іноді зорі на небі сходяться якось не так, і начальника штабу високе паньство звільняють від обов’язків і беруть на його місце більш зговірливого кадра.

Начальник формує команду штабу. Це насправді небагато людей, близько десяти: юрист (він часто виступає в ролі довіреної особи кандидата), бухгалтер, аналітики-політтехнологи, «польовик» (координує роботу армії агітаторів «у полі»), журналісти, дизайнер. Це своєрідне ядро, люди, які щодня ходять в штаб на роботу.

Є ще, як вже було згадано, армія агітаторів — кілька десятків людей — переважно молодь, хоча є штаби, які залучають до роботи агітаторів старшого віку.

Якщо штаб випускає агітаційну газету, то ще бере — на аутсорс, але може бути і в «штат» (у лапках, бо ніякого штатного розпису у виборчих штабах не існує) — верстальника газети.

Офіс

Приміщення під штаб можуть облаштувати як в центрі міста, так і де-небудь на околиці. Це, до прикладу, може бути офіс в бізнес-центрі, кабінет в адмінбудинку промислового підприємства чи агрофірми, номери в готелі, цілий поверх у будівельній компанії або ж напівпідвальне приміщення у звичайному житловому будинку. Головне, щоб вистачало місця розміститись всім штабістам, було де зберігати агітаційну продукцію — листівки, плакати, газети і т.п., а також приймати численних агітаторів.

Офіс виборчого штабу партії

“А я в штабі”. Моє робоче місце у виборчому штабі однієї партії

Здебільшого виборчі штаби базуються в приміщеннях, що належать кандидату (-ам) або його (їх) спонсору (-ам).

Старт

Робота у виборчих штабах починається за місяць-два до офіційного старту виборчого процесу.

Першим ділом штаб готує паспорт округу та замовляє проведення на окрузі соціологічного дослідження, щоб розуміти, з ким має справу, які вподобання у населення, що людей турбує. Переважно, за деякими відмінностями, люди нарікають на погані дороги, проблеми з транспортним сполученням, брак місць у дитсадках, погане матеріально-технічне забезпечення у школах, на те, що нема де культурно провести дозвілля з дітьми, тощо.

Соціологія суттєво спрощує штабістам життя на етапі підготовки передвиборчої програми кандидата/кандидатів.

На початковому етапі роботи штабу його начальник також складає календарний план, в якому фіксує всі ключові моменти кампанії — зустрічі кандидата з виборцями, агітацію «від дверей до дверей», друк та розповсюдження агітаційної газети, проведення прес-конференції, концертів та інших заходів. (Більш детально усі появи кандидата в традиційних медіа — на телебаченні, радіо тощо — згодом розписують у медіаплані. Цим займається вже не начальник штабу, а хтось із журналістів.)

Передвиборча програма

Передвиборчу програму у штабі пишуть нерідко буквально «на колінці» безпосередньо перед стартом виборчої кампанії. У кращому випадку — за місяць «до».

Штабісти зачиняються у кабінеті, роблять собі каву (за час виборчої кампанії у штабах випивають цілу цистерну кави), вмикають ноутбуки і починають брейнстормити, тобто генерувати ідеї, що і як написати у програмі.

У штабах недоброчесних кандидатів вищим пілотажем вважається прописати програму так, як гороскоп — щоб там були гарні загальні фрази, які кожен виборець може потрактувати по-своєму, так, як йому подобається, і щоб, по великому рахунку, ні до чого конкретно не зобов’язували самого кандидата (кандидатів) у разі перемоги.

PR

У це може бути складно повірити, але у Львові є штаби, які принципово не займаються т.зв. чорним піаром, коли команда одного кандидата обливає брудом іншого, щоб зменшити його шанси перемогти на виборах. Є такі диваки. І, що цікаво, такий підхід не раз приносив їм позитивний результат. На позитиві цілком реально вигравати вибори.

Проте «чорнуха» все ще залишається серед інструментарію значної частини виборчих штабів у Львові. От тільки вони навчились застосовувати її більш витончено. Не напряму закидають що-небудь нехороше опоненту, а суто натяками, проте так, щоб електорат зрозумів все так, як слід.

Наприклад, коли десь якісь хулігани пошкодять білборд з агітацією кандидата, його штаб тут же починає виступати в усіх можливих ЗМІ з гучними заявами, в яких нікого конкретно нібито не звинувачує, але явно кидає тінь на головного конкурента, який не має до того інциденту жодного стосунку. Такі-от виборчі технології.

Взагалі, у штабах намагаються передбачити весь можливий негатив, що може потенційно нашкодити кандидату. Для цього відкривають документ Word і чесно прописують в ньому всі ризики — який компромат про кандидата може спливти на поверхню, — і те, якою в такому разі має бути реакція кандидата і його штабу.

Але трапляються несподіванки.

Якось одна популярна газета за лічені дні до завершення виборчої кампанії видала гострокритичну статтю про кандидата. Ця стаття могла сильно вплинути на результати голосування. І тоді начальник штабу зранку терміново зібрав всю команду, сказав штабістам розділитись на трійки, видав кожній трійці немалу суму грошей і наказав «прочесати» територію виборчого округу і скупити у кіосках преси всі номери цієї газети, щоб вони не потрапили на очі читачам.

Так і було зроблено. Газета про цю спецоперацію штабу кандидата в наступному номері написала. Це був скандал.

«Від дверей до дверей»

Один з найбільш ефективних способів агітації. Спеціально навчені агітатори обходять виборчий округ вулиця за вулицею, будинок за будинком, квартиру за квартирою, спілкуються з мешканцями і розповідають їм про кандидата (кандидатів). Принагідно роздають людям агітки. А для себе відзначають, як на окрузі ставляться до кандидата. Потім діляться своїми спостереженнями зі штабістами. Такий фідбек допомагає вносити деякі корективи у передвиборчу кампанію, якщо в цьому є потреба.

Фінішна пряма

Ближче до закінчення виборчої кампанії у штабах відбуваються навчання членів виборчих дільниць та спостерігачів.

Штабісти перебувають в такому дивному стані, коли розводити активну діяльність вже нема сенсу, бо основна частка виборців на цей час вже визначилась, за кого голосувати. Але залишається небезпека, що конкуренти втнуть дещо таке, що може змінити розстановку сил. Тривожно, словом.

День виборів

В цей день у штабах панує особлива напруга. Усі в зборі. Моніторять явку на дільницях. Перебувають на постійному зв’язку зі спостерігачами. Малюють на дошці таблицю, в яку після закриття дільниць записуватимуть результати підрахунку. П’ють коньяк, віскі та інші алкогольні напої. Періодично в штаб приїжджає кандидат і потім знову кудись їде. І так до пізньої ночі.

Після того, як на основі інформації з дільниць стає зрозуміло, що кандидат (кандидати) перемагає, штаб полегшено видихає. Штабісти радіють. Навіть якщо ти просто прийшов в штаб підзаробити грошенят, в процесі втягуєшся, починаєш, як у футболі, вболівати за свою команду.

Після виборів

Щедрі кандидати, у разі своєї перемоги, влаштовують для своїх штабістів велику забаву і роздають премії за чудову роботу.

На цьому велика гра у вибори закінчується. Кандидат — точніше, тепер це уже не кандидат, а новий міський голова, депутат сільської, селищної, міської чи обласної ради — йде займатись серйозними справами, а штабісти розходяться хто куди. Розходяться, щоб зібратись знову разом на наступних виборах.

Іван Троян