Головна / Бізнес / Юля Філіровська, фотограф-стокер: «Потрібно мінімум рік, щоб почати заробляти на фотостоках відчутні гроші»
Юля Філіровська

Юля Філіровська, фотограф-стокер: «Потрібно мінімум рік, щоб почати заробляти на фотостоках відчутні гроші»

Інтерв’ю з фотографом Юлею Філіровською про заробіток на фотостоках, і не тільки

Юля — фотограф з 10-річним стажем. Каже, що давно хотіла спробувати попрацювати на фотостоках, але ніяк не могла наважитись. Зрештою, більше року тому вона таки зареєструвалась на відомому фотобанку. За цей час вона встигла і гроші непогані заробити, і здобути неабиякий досвід, яким відверто поділилась із читачами «Прибутку».

— Юля, чи реально заробляти на фотостоках стільки, щоб не було більше потреби ходити на звичайну роботу?

— Реально. Але на перших порах потрібен ще якийсь додатковий дохід, бо інакше не проживеш.

— А ти ще десь працюєш?

— Я працюю фотокором в інтернет-виданні «Таблоїд Волині». Репортажна фотографія — це те, до чого я прагнула довгі роки. Фотографую різні заходи, концерти, а також і рекламні сюжети. Мені це цікаво, я це завжди хотіла фотографувати, і от, власне, до цього прийшла. Окрім того, робота в «Таблоїді» — це стабільний дохід.

— Як давно ти працюєш на стоках?

— Рік. Я дуже давно до цього йшла, але зареєструвалась на Shutterstock у кінці вересня 2016 року. Shutterstock — це один із найбільших мікростоків. Бо є ще макростоки.

— Та? А в чому відмінність?

— Мікростоки — це така більш масова фотографія. Вона використовується на сайтах, у блогах для ілюстрації різноманітних публікацій. Фотографії на мікростоках є дешевими, і фотографи, або ж контрибутори, отримують з їх продажу доволі низький прибуток. Зате на таких стоках легко зареєструватися. Там технічні вимоги доволі низькі, і якщо ти хороший фотограф, «шариш», що таке експозиція, потрапляєш у фокус і так далі, то тебе без проблем приймуть.

На макростоки ж потрапити не так просто. Насамперед, ти маєш мати ім’я, портфоліо, свій стиль — зараз у моді тренд «під плівку», файн-арт, щось таке незвичне, креативне. Такі фотографії, власне, продаються на макростоках, і продаються дорого. Але щоб потрапити на макросток, треба, щоб тебе помітили. Ти можеш і сам їм написати, скинути своє портфоліо, але, як правило, вони самі шукають хороших фотографів і надсилають їм запрошення.

— Які макростоки знаєш?

— Наприклад, Offset. Це макросток від Shutterstock. Stocksy — вони спеціалізуються на творчій фотографії, зокрема на плівковій (ти можеш знімати на плівку, сканувати і їм продавати). Я там не пройшла екзамен, відразу кажу. Але нещодавно вони відкрили реєстрацію для будь-кого, просто треба скинути 25 своїх фотографій, і вони вже вибирають, підходиш ти їм за стилем чи ні.

Є ще «500 пікселів» (500px). Але макростоком його назвати можна лише відносно, це швидше середнячок такий між мікро- і макростоком. Я особисто вважаю, що це макросток, бо вони продають фотографії дорого.

Getty Images. От, власне, його найчастіше юзають новинні сайти. Там фотографи продають всілякі військові конфлікти, спортивні змагання, фото із кінофестивалів і таке інше. Це більше репортажний макросток.

В принципі, макростоків багато, серед них є спеціалізовані, наприклад, виключно food-фото.

— А мікростоки? Крім Shutterstock, які ще є?

— З таких крупних — Fotolia, iStock, Depositphotos, Dreamstime. Є ще купа дрібніших, на зразок Alamy, BigStock, CanStock, але вони настільки невеликі, що приносять дуже маленькі прибутки.

— А є українські фотостоки?

— Є, Depositphotos. Його засновник — українець Дмитро Сергєєв. Це чи не єдиний сток, на якому присутня українська мова. От на «Шатерстоці», наприклад, української нема, тільки російська. Щоправда, все одно ж всі ключові слова доводиться прописувати англійською.

«Останнім часом «Шатерсток» став більш лояльним до новачків»

— Отже, ти продаєш свої фотографії суто на Shutterstock, так?

— Я ще є на iStock, але я туди активно не завантажую, у мене там близько 50 фотографій. На «Шатері», для порівняння, у мене в декілька разів більше — близько 1000 фото. Але й це за мірками стоків доволі мало.

— Чим варто керуватись початківцю при виборі фотобанку?

— Можу сказати, чим я керувалась. Я почала вивчати інформацію про стоки, знайшла відео на «Ютюбі», де фотографи-стокери показували свої продажі, і, зрештою, вибрала «Шатерсток». Я вирішила зупинитись на ньому, бо це найбільш прибутковий сток у всіх стокерів — 50% і більше свого сумарного прибутку вони отримують саме з нього.

— Що треба, щоб зареєструватись на Shutterstock?

— Спочатку треба пройти екзамен. Ти завантажуєш 10 фотографій і чекаєш на висновок. Якщо ти такий собі фотограф, усе в тебе не в фокусі, з шумами, композиційно неправильне, тебе можуть і не прийняти. Але останнім часом «Шатерсток» став більш лояльним до новачків. Раніше, щоб тебе прийняли, треба було, по-моєму, щоб 10 із 10 фотографій були хорошими, коли я реєструвалась — 7 із 10, а зараз, за чутками, достатньо, щоб принаймні одна з десяти фотографій була технічно правильна. Тобто фактично тепер реєструватися може будь-хто.

Для реєстрації потрібно закордонний паспорт. Також треба заповнити податкову форму. Її зразки легко знайти в Інтернеті — задаєте «як заповнити податкову форму на сток». У ній просто записуєте свої реальні дані. В принципі, це більше стосується резидентів США. Якщо ти українець, то просто зазначаєш, що ти не американець і заповнюєш там далі все за зразком.

— Це треба бути суб’єктом підприємницької діяльності, щоб працювати на стоках?

— Ні.

— А як же тоді бути зі сплатою податків?

— От із тим у нас велика проблема. Платити чи не платити податки — це індивідуальна справа кожного. Хочеш — платиш, хочеш — ні. Ці доходи ніби не фіксуються й оплата податків виключно на твоїй совісті.

— Як швидко у тебе купили на стоці першу фотографію?

— На другий день після того, як прийняли мої фотографії.

— Що ти відчула?

— Кльово! (Сміється.)

— Що було зображено на тій фотографії?

— Телефон. Там тільки екранчик в нього я замалювала білим. Це так званий мокап (mock-up) — шаблон, який дизайнери використовують для демонстрації своїх робіт замовникам.

— І скільки ти тоді заробила?

— Я заробила 25 центів. Спочатку продажі йдуть маленькі, не приносять особливого зиску. Щоб заробляти більше, треба своє портфоліо «розкрутити».

— 25 центів — це фіксована ціна? Чи там якісь фото коштують дорожче, а якісь дешевше?

— Там є різні градації. Є різні ліцензії, за якими продаються фотографії, залежно від пакету, який купив дизайнер, і від мети використання. Якщо це йде фото для сайту, для ілюстрації в газеті, то це 25 центів. Якщо це фото йде для реклами і його побачать більше 500 тисяч людей, то це вже купують за розширеною ліцензією, і тоді фотограф отримує, залежно від виду пакету і виду використання, приблизно від $2 до $70.

— Скільки можна максимально отримати за одну фотографію?

— Я максимально отримувала на «Шатері» $70.

— Раз ми вже зайшли так далеко, чи могла б ти розкрити, скільки заробляєш на стоці за місяць?

— Ми не маємо права називати точну суму свого заробітку — лише приблизну, інакше можуть забанити і не виплатити ті гроші, що вже назбиралися. Наразі я заробляю в місяць від $100. Мало. Тому що і фоток у мене мало. Якби в мене було 20 або 50 тисяч фотографій, то і заробітки були б більше тисячі доларів.

— У мене є знайомий, який займається векторною графікою, то він казав, що стоки були цікаві в плані заробітку 10 років тому, тоді там дійсно можна було гребти гроші лопатою, не особливо напружуючись. А зараз там працює занадто багато народу, висока конкуренція…

— Висока конкуренція, це правда. На одному лише «Шатері» налічується більше 300 тисяч контрибуторів. Серед них багато українців. Українці взагалі на третьому місці за чисельністю на «Шатері», після американців і росіян. З України найбільшими стокерами там є студія Africa Studio з Миколаєва — у них більше 1 млн фотографій. Вони мають цілий штат фотографів, ретушерів, копірайтерів. Думаю, що сума заробітку у них вимірюється десятками тисяч доларів.

Справді, колись, маючи тисячу фотографій, можна було і тисячі доларів заробляти. Зараз, щоб нормально заробляти, треба брати і кількістю, і якістю. Тобто треба пахати, пахати і ще раз пахати. Я вважаю, що потрібно мінімум рік, щоб почати заробляти на стоках відчутні гроші. Тобто мати там більше $500. Для України це непогані гроші.

«Можна бути хорошим фотографом, але поганим стокером»

— Ти сказала, що для того, щоб більше заробляти на стоках, треба розкрутити своє портфоліо. Як це правильно зробити?

— Треба постійно завантажувати нові фотографії. Хоча б раз на тиждень завантажувати принаймні декілька, щоб «Шатерсток» почав тебе, так би мовити, котирувати.

— А що, у «Шатерстоку» є алгоритми, подібні до тих, що в Google, Facebook та інших соцмереж?

— Так. Чим більше фото ти публікуєш, тим більше твоїх робіт «Шатер» показує у «Популярному» і, відповідно, тим швидше тебе знайдуть клієнти і щось у тебе куплять. Регулярні завантаження — це головне. Це дозволяє тримати себе постійно у тонусі. Я знаю чувака (проходила у нього навчання), у нього 45 тисяч фотографій, і він завантажує приблизно тисячу фотографій в тиждень. У нього дохід приблизно $2-3 тисячі.

— Скільки фотографій в тиждень завантажуєш ти?

— Я намагаюся завантажувати кожен тиждень. Якщо я бачу, що не встигаю, то принаймні п’ять-десять фотографій закидаю. Найбільше у мене було — це коли я 70 фотографій за тиждень завантажила. А так — з десяток, щоб бути на плаву, не зникати, щоб у мене купувалось. Бо я перший-другий місяць завантажувала фотографії регулярно, мені капало по пару доларів в місяць, а потім я три чи чотири місяці не завантажувала, і в мене взагалі нічого не продавалось. Я навіть на такому низькому рівні відчула те, що стокери називають «просідання». І тоді я зрозуміла цю «фішку» — що треба заливати фото постійно. І я просто почала це робити.

— Які ще є хитрощі, щоб виділитись на тлі незліченних конкурентів?

— Треба знімати небанальні сюжети. Я ж знімаю трошки банальні, звичайно. Поки що у мене з креативом туго. Треба креатив свій розвивати, слідкувати за рекламою і так далі. Якщо на «Шатері» ввести в пошук слово apple, то отримаєш 3,5 млн фотографій. Тому з тим же яблуком треба придумати щось цікаве. Можливо, зробити фото яблука у поєднанні з чимось іще — яблуко і автомобіль, наприклад. Бозна, що якому дизайнеру знадобиться. Аналіз — одна з важливих складових роботи стокера, і слід аналізувати не лише, що роблять на стоках конкуренти, але й рекламу, яка публікується на біл-бордах, у журналах…

— Ти спеціально купуєш закордонні журнали, щоб проаналізувати рекламу в них?

— Навіщо купувати, якщо є такий сайт, як Issuu. Там можна шукати PDF-версії журналів і їх переглядати. Слід дивитися за рекламою всюди, де тільки можна.

— Чому такий акцент саме на рекламу?

— Тому що на стоках купується переважно рекламна фотографія. Якщо ти хочеш стати успішним фотографом-стокером, маєш зрозуміти, у чому «фішка» стоків. Бо можна бути хорошим фотографом, але поганим стокером. Для того, щоб стати хорошим стокером, треба відчути, що таке стокова фотографія, для чого вона робиться, кому вона продається і які саме фотографії купуються. При цьому, по своїй суті стокова фотографія є доволі проста.

— На художню фотографію на стоках нема попиту?

— Художнє фото важко продати. У мене є знайома… Ну, як знайома — дівчинка, за якою я стежу в Instagram’і і часто буваю на її вебінарах, тому ми зараз віртуально знайомі. Вона робить дуже красиві натюрморти. Але вона сказала, що на мікростоках її роботи практично не купуються. А от на макростоках, зокрема на «500 пікселів», вона має дуже добрий прибуток з цього. Там її роботи купують для вітальних листівок, різної сувенірної продукції.

Взагалі, стоки — це не тільки готові рекламні сюжети. Це можуть бути і, наприклад, текстури якісь — сфотографував камінь, листя, ще щось.

«Іноді навіть треба все дофотошоплювати. Купується якраз дофотошоплене»

— Які у тебе найбільш ходові фотографії?

— У мене фотографією, що найбільше продається, як виявилось, є мокап — фотографія сіті-лайту в Луцьку, на якому я замалювала рекламну поверхню білим кольором. Вона в мене стала хітом. Її у мене купили вже близько ста разів. Причому, цей сіті-лайт у мене купувався по всьому світу — і в Штатах, і в Канаді, і у Франції, і в Туреччині, у Південній Кореї, в Австралії… Де тільки її не купували!

Моя сумка на лавці добре продається. Знайшла її в Японії як ілюстрацію до матеріалу про крадіжки в громадських місцях.

Ще чай у мене часто купують. Причому, і в Україні купувався декілька разів — в Дніпропетровську, Києві, Одесі.

— Як ти той чай сфотографувала?

— Ми зараз живемо у приватному будинку, у мене там у дворі стоїть дерев’яний стіл. От, я запарила чай, поставила збоку квіточку жасмину, який у мене на городі росте, і домалювала пару. Тому що не було пари, чай був на момент зйомки уже холодний. (Сміється.)

— А що, фотографії дозволено «дофотошоплювати»?

— Так, можна дофотошоплювати. Іноді навіть треба все дофотошоплювати. Купується якраз дофотошоплене — щоб усілякі бліки були, сніжинки, ще там щось. Але не можна використовувати чужі зображення, текстури, оверлеї, тому що за це банять. Якщо ти домальовуєш, наприклад, ту ж саму пару, то це має бути твоє фото. Я, скажімо, сфотографувала пару окремо на чорному фоні, а потім її наклала на цю фотографію. Тобто це моя пара, тільки вона знята окремо, вона до цього чаю не має стосунку. Я її використовую до різних фотографій.

Ще потрібно бути обережним з використанням шрифтів, бо у них також є автор, ліцензії на використання. Тому я використовую безкоштовні шрифти, дозволені для використання у будь-яких цілях.

— Як ти визначаєш, на яку тему зробити фотографію?

— Наприклад, наближається осінь — значить, треба щось фотографувати про осінь. Я починаю шукати осінь — «осінь і лавка», «осінь і парк», «осінь натюрморт».

— Де шукаєш?

— У них, на «Шатерстоці». Дивлюся чужі роботи. Є такий вираз «кради як художник». Я не краду чужі ідеї, просто дивлюся, що роблять інші. Як правило, ідеї у мене народжуються у процесі зйомок. Планую одне, а фотографую зовсім інше. У мене голова так побудована: я можу все розпланувати, але в процесі я все одно це відкидаю і фотографую так, як бачу в той момент.

Ідеї черпаю, як я вже казала, з реклами. Останнім часом, власне, намагаюсь більше дивитись, що використовується в рекламі, а не те, що завантажується іншими на «Шатерсток». Бо завантажується, повір, іноді такий треш, що мені соромно за фотографів і за сам «Шатер», що він таке приймає. Виникає запитання: чи вартувало людині витрачати свій час і зусилля на те, щоб це сфотографувати, якщо воно нікому не треба і не продається?!

— Яку техніку використовуєш у своїй роботі?

— У мене старенький повнокадровий Canon 5D Mark II. У мене є макрооб’єктив 100 мм, ширококутний об’єктив 24 мм, а також найдоступніший Canon 50 1.8. І в мене є ще Helios 44-ий, старенький фотооб’єктив, який я через перехідник підключаю. Його можна за 300-400 гривень купити на тому ж «Вернісажі» у Львові. І в мене є світло: спалах та постійне світло із софт-боксами (купила комплект в Китаї недорого).

Юля Філіровська знімає своєю камерою Canon 3D Mark II щось у вікні.

Юля та її Canon 5D Mark II

— Вибір камери від Canon зумовлений ще чимось, окрім ціни?

— Чесно кажучи, так сталось випадково. Власне, коли я працювала у прес-службі банку, нам купили Canon. Я звикла до нього, до його менюшки, кольоропередачі. Й потім і собі купила Canon. Хоча, я би хотіла Sony. У них ліпша матриця і більший поріг ISO. Плюс, вони компактніші. Я б хотіла бездзеркалку, щоб не переживати за поріг ресурсу затвора і т.п. А за рахунок компактності ними зручніше фотографувати сюжети під час подорожей.

— Яку техніку слід мати, щоб почати працювати на стоки?

— Будь-яку. Можна купити фотоапарат недорогий, наприклад Nikon чи Canon найпростішої моделі, який на ринку є за 7-10 тисяч гривень. Звичайно, там поріг робочого ISO, коли нема шумів, дуже низький. Оптику теж можна взяти найдешевшу — об’єктив 50 мм 1,8, який можна купити за 3000 гривень, або об’єктив 40 мм 2,8, він обійдеться приблизно у 4000 грн. Це я говорю про об’єктиви для Canon. Для Nikon, Sony чи Panasonic я не знаю об’єктивів, це вже можна собі знайти аналоги за ціною. Щоб архітектуру фотографувати, можна взяти ширококутний 14-міліметровий об’єктив. От з таким комплектом можна стартувати. Але тоді потрібно фотографувати при хорошому освітленні, денному, надворі, або ж мати комплект штучного світла, щоб ISO було мінімальне — 100-200, як в якого фотоапарата. Щоб не було шумів, усе було в різкості, і ти міг поставити діафрагму на об’єктиві 8 чи більше, і зробити якісну різку фотографію.

Я, власне, свого часу довго не наважувалась почати працювати на стоках, бо думала, що для цього потрібно дорогу техніку, а насправді це не так. Можливо, якби у мене не було тих страхів, то я б уже досягнула у фотографії набагато більшого.

— Яка роздільна здатність має бути у фотографії, яку заливаєш на сток?

— На «Шатерстоці» це 4 мегапікселя. Наприклад, на «АйСтоці» це вже 6 мегапікселів. Словом, краще орієнтуватись на 6 мегапікселів, бо хто знає, а раптом захочеться завантажувати ще й на інші стоки, а фотографії не відповідатимуть їхнім вимогам.

— Де ти знімаєш сюжети для стоків — маєш фотостудію чи просто вдома?

— У мене вдома є маленький простір 2х2 метра. Посередині маленький стіл. Мені цього достатньо. У дворі в себе, буває, фотографую. Можу і на вулиці, тобто в парку десь. Студію не обов’язково мати.

«Я не фотографую треш. У мене хороша, добра, світла фотографія»

— Чи є на стоках поняття сезонності?

— Так, є сезонність. Завантажувати тематичні фотографії треба за два місяці «до». Тому що, наприклад, у журналів січневий номер практично у листопаді уже зверстаний. До Дня Валентина треба уже в грудні починати завантажувати. Усе, що на зимову тематику — у жовтні-листопаді. Можна, звичайно, і в грудні — щось купиться, але розраховувати, що ці фотографії стануть популярними і принесуть великі прибутки, уже не варто. Так само шкільна тематика…

— Треба починати завантажувати у липні…

— Швидше навіть у серпні, тому що це у нас з 1 вересня йдуть до школи, а американці — пізніше.

— Чи є сюжети, заборонені на стоках? Мабуть, це різні там «питкі, казні і уроди»?

— Кров, треш і всяке таке теж купується. Для ілюстрації тих же журналістських матеріалів. У «популярному» легко знайти фото забитих свиней у крові. І таке десь використовується, мабуть.

Я не фотографую треш. Не хочу таким своє портфоліо плямувати. У мене хороша, добра, світла фотографія.

— Я десь краєм вуха чув, що, коли ти викладаєш на сток фотографію, і на ній зображена людина, то у тебе має бути дозвіл від тієї людини на продаж цієї фотографії. Про що йдеться?

— Треба підписати модельний реліз (model release), що модель не проти того, що я використовуватиму її зображення в комерційних цілях і на цьому зароблятиму гроші. Моделям можна платити, можна не платити, а, типу, бартером віддавати фотографії — це вже модель і фотограф вирішують між собою.

До слова, найчастіше на стоках купуються саме люди. Мені, зважаючи на особливості мого характеру, важко працювати з людьми. Я — інтроверт, доволі замкнута людина, мені з незнайомцями важко. Тому я фотографую своїх дітей, чоловіка, знайому.

— Ти продаєш на стоках фото своїх дітей?

— Так. А чом би й ні?!

— Не переживаєш, що ці фото невідомо з якою метою використають?

— Є нюанс. Фотографувати дітей бажано усміхненими, веселими, якщо не хочете, щоб ця фотографія була використана в якихось негативних трохи цілях. Бо якщо дитина сумна, плаче…

— Можуть використати це фото для ілюстрації проблеми наркоманії, насильства у сім’ї…

— Щось таке. Зрештою, ті ж дизайнери, які купують зображення, здається, підписують з фотобанком угоду про те, що вони не використовуватимуть фотографії людей з метою, яка принижує людську гідність. Тому, в разі чого, можна потім через суд за це вимагати компенсацію. Якщо ти знайшов свою фотографію, яка була використана в неправильних цілях, і якщо це все буде доведено, то звертаєшся на «Шатерсток», і далі вже юридичні нюанси. Але про це я знаю лише із чуток на спеціалізованих форумах.

— А зі своїм чоловіком, який у тебе знімався, ти теж підписувала модельний реліз?

— Так.

— Тобто модельний реліз необхідний у всіх випадках, коли на фото зображена людина? Без варіантів?

— Якщо людину на фото не впізнати, то модельний реліз не потрібний. Наприклад, якщо людина сфотографована спиною чи сфотографовані тільки її руки, волосся і так далі. Тобто щоб не було видно обличчя. Якщо під час комерційної зйомки людина не хоче давати дозвіл на модельний реліз, можна просто собі там сфотографувати її руки — як вона тримає у руці телефон, якісь такі моменти.

Є ще нюанс щодо продажу оголених моделей: коли підписується модельний реліз, треба додати копію паспорта на підтвердження, що цій особі більше 21 року. Не 18-ть, а саме 21, тому що у Штатах повноліття настає з 21 року.

— Які особливості продажу фотографій «зірок»? Там Ірину Федишин сфотографував, і що далі?

— Якщо вона тобі підписує модельний реліз, то окей. Але ж ти її, швидше за все, сфотографував нишком на концерті, і не завжди маєш змогу попросити дозвіл. У такому разі можеш завантажити фото тільки як editorial. Є стокери, причому топові, які багато фотографують «червоні доріжки», Анджеліну Джолі та інших світових «зірок», роблять ці фотографії як editorial, і їх потім купують журнали. Або сайти. Але у рекламі їх заборонено використовувати.

— В який день тижня найкраще завантажувати фотографії на сток?

— Зараз немає значення у який день та час завантажувати. Стоки кардинально змінили алгоритми видачі останнім часом. Тому завантажувати на початку тижня чи у вікенд — особливого значення немає. Зараз от «Шатер», таке враження, що спеціально просуває фотографів, особливо новачків, розміщуючи їхні нові роботи у «Популярному» — щоб дизайнери їх побачили і купили.

— Мабуть, таким чином Shutterstock намагається заохотити нових фотографів до активнішої роботи.

— Очевидно, на «Шатері» є люди, які займаються аналітикою, і вони бачать, що, от, є талановита людина, завантажує якісні фотографії, і треба її просунути, щоб вона не пішла геть. Тому що дуже багато фотографів, коли тільки починають працювати на стоках, швидко здаються. Для прикладу, людина може в перший місяць заробити чотири долари, наступного місяця — три, потім — десять, потім — два, і вона втрачає інтерес, бо не бачить прибутку, тільки час витрачає. Причому, у неї можуть бути якісні зображення, добротна така рекламна фотографія, просто дизайнери її не бачать. А у «Популярне» вона не потрапила, бо фотограф завантажує роботи на сток нечасто. Тож важливо не здаватися і працювати.

— Які вимоги у стоків щодо назв фотографій та ключових слів до них?

— До кожної фотографії треба прописувати назву, ключові слова. На це йде багато часу, особливо якщо завантажуєш фотографії на два і більше стоків. Це втомлює. Є спеціальні програми, за допомогою яких можна завантажувати фото пакетно, але там є, наприклад, тридцять завантажень безкоштовно, а далі платно. Це вже сервіс більше для тих, хто пристойно заробляє.

Є сайти, які допомагають підбирати ключові слова, навіть безкоштовно. Дуже багато є допоміжних ресурсів. Самі стоки ведуть блоги, де публікують інформацію, що є затребувано, які фотографії шукають дизайнери у той чи інший місяць.

Деякі стокери, буває, просто відкривають чужу фотографію і копіюють звідти всі ключові слова і вставляють їх до своєї схожої фотографії. Так робити не бажано, бо за це сток може і забанити.

«На мікростоках твою фотографію можуть хоч тисячу, хоч п’ять тисяч разів купити»

— Які є варіанти виводу зароблених на стоку грошей?

— На «Шатерстоку» є декілька варіантів виводу зароблених грошей. Перший — це PayPal, який в Україні не працює. Другий — це є банківські чеки. Але вони до України йдуть довго і часто бувають прострочені. Тому ними ніхто не користується. Є система Skrill: ти переводиш гроші на той Skrill, а потім виводиш на свою картку. Але там комісія за конвертацію, туди-сюди, тобто вони конвертують долари в євро, а вже з євро ти переводиш на гривневу картку і, відповідно, дуже великі втрати виходять. І зараз почали працювати з системою Payoneer. Власне, всі стокери з України переважно працюють зі Skrill і Payoneer. Зараз на Payoneer переходять, бо там менші відсотки.

Я собі теж замовила Payoneer. Зайшла до них на сайт, зареєструвалась, і тоді за два тижні мені прийшла поштою картка міжнародного зразка MasterCard, на яку я можу виводити гроші. А далі готівку можна зняти у будь-якому банкоматі.

— Яка комісія на «Шатерстоці»? Який процент з продажу твоєї фотографії він забирає собі?

— Не знаю. Ця інформація не розкривається стоками.

— Повторно продати ту саму фотографію можна?

— Так, можна. На мікростоках. Що стосується макростоків, то ти можеш працювати з кількома майданчиками, але одну й ту саму фотографію, переважно, завантажувати на декілька макростоків не можна — лише на один із них. І якщо хтось купить цю фотографію, вона на тому макростоці може більше не продаватись, і ти не маєш права продавати її деінде. Це, типу, ексклюзивні завантаження. Люди купують такі фотографії за ексклюзивною ліцензією. На мікростоках же твою фотографію можуть хоч тисячу, хоч п’ять тисяч разів купити і використовувати.

— У тебе на «Шатерстоці» є постійні клієнти?

— Не знаю, я бачу тільки, з яких країн у мене купують фотографії. У мене є серія фотографій підвісного крісла, яку я зробила у студії. Так-от, було таке, що одного дня в мене купили одне фото з цієї серії із Лас-Вегаса, а через три-чотири дні — ще одне, і з того ж таки Лас-Вегаса. Я підозрюю, що це та сама людина купила, просто їй знадобилось те крісло під іншим ракурсом.

— Чи доводилось тобі стикатись з крадіжками твоїх фото?

— Ні, поки що, на щастя, такого не було. Принаймні, на тих сайтах, де безплатно можна скачати фотографії, я своїх поки що не знаходила.

— Я на одному рекрутинговому порталі бачив вакансію контент-менеджера, в обов’язки якого входило затирати ватермарки. Це ж явно йдеться про крадені фото…

— Так.

— Чи є куди розвиватись у стоковій фотографії, окрім того, щоб завантажувати чимбільше фотографій на сток?

— Я скажу тобі чесно, що можна брати кількістю, а можна брати якістю. Є люди, які мають у своєму портфоліо 5-6 тисяч фотографій і заробляють набагато більше, ніж ті, які мають 40-50 тисяч. Кількість — не завжди показник. Якість — це я кажу не в плані технічної, а в плані стокової, рекламної цієї «фішки». Бо от є один фотограф із Західної України, він має в своєму портфоліо понад 15 тисяч фотографій, але я не впевнена, що в нього є високі заробітки. Попри те, що в нього така велика кількість фотографій, мені здається, що у нас з ним однакові прибутки. Точно не знаю, бо особисто з ним не знайома, не запитувала, але, судячи з його фотографій, не думаю, що він заробляє більше $200-300. Він завантажує абсолютно все, але переважно це не є рекламний сюжет.

— Що ще важливо знати тому, хто надумає почати працювати на стоках?

— Як я вже казала, на стоках дуже добре продаються мокапи. Не за $70, звичайно, але зате такі фото купують часто. Тільки треба мати на увазі, що, коли ви фотографуєте, наприклад, телефон, треба затирати на ньому всі кнопочки, щоб це була непізнаванна марка.

Так само і з одягом: він не повинен бути сильно впізнаваний, брендовий, з логотипами, з принтами, бо це теж чужа робота, авторська.

Якщо на людині татуювання, то так само потрібний модельний реліз, а ще проперті реліз (property release) від татуювальника, бо це ж, типу, його ескіз, його робота.

Якщо якась кафешка сфотографована, з цікавим дизайном, — теж потрібен дозвіл власника, і, можливо, дозвіл того ж дизайнера, який це кафе оформляв.

— Якщо сфотографуєш веселу компанію, наприклад, в ресторані «Правда», то треба просити дозволу у «Фесту», щоб виставити ці фото на сток?

— Так, письмовий дозвіл, якщо добре видно інтер’єр закладу.

— Чи займаєшся ти просуванням своїх фотографій поза стоками? Можливо, використовуєш соцмережі? «Фейсбук»?

— Показувати свої фотографії на «Фейсбуку» немає сенсу. Кому показувати? Наші «стирять». Американці? У мене серед друзів немає дизайнерів з великих компаній, щоб я їм писала: «Дивіться, які в мене фоточки!». Кому треба, той їх знайде.

— А Instagram? Чимало професійних фотографів використовують його для самореклами.

— «Інстаграм» не використовую. Але планую. Для початку хочу вивчити, як його правильно використовувати. Я робила деякі спроби, але поки що не надто вдалі. Поки що він у мене, скажімо так, «домашній».

«На стоках «рулить» позерство — я ж люблю фотографувати справжні емоції людей»

— Як ти навчилася фотографувати?

— Взяла в руки цифровий фотоапарат, коли працювала в банку. У 2007 році. У нас була робоча камера, і я ходила фотографувала нею різні події для корпоративного журналу, для ілюстрацій до прес-релізів. Свій перший фотоапарат купила в 2010-му, фотографувала різні партійні заходи — я тоді працювала прес-секретарем львівського осередку однієї партії. Потім відчула, що хочу знати більше про фотографію, і пішла на навчання. Спочатку, в 2012 році, відвідувала курси Віталія Грабара, а потім ще пішла у фотошколу до Максима Баландюха. На курсах дізналась багато чого нового, а ще з’явились цікаві знайомства. Але потім пішла в декрет і трохи зависла в професійному сенсі. Продала фотоапарат. Купила інший. Потім знов продала, бо він трохи вже старенький був, почав дуже глючити. А потім сталось так, що мені сім’я подарувала оцей апарат, з яким зараз працюю. Він уже юзаний невідомо скільки і ким до мене, але працює і — тьху-тьху — ще пропрацює пару років.

— Чи є хороші онлайн-курси зі стокової фотографії? Може, порадиш якісь.

— На жаль, україномовних курсів, які вчать стокової фотографії, немає. Є тільки російськомовні, причому і їх мало. Я пройшла курси зі стокової фотографії у росіянина Антона Ватмана і в українського фотографа Олексія Резіна, який знайшов, до речі, на стоках цікаву нішу для себе — велосипеди, і він у ній непогано «рулить».

— Що ти найбільше любиш фотографувати?

— Репортаж. Тому, власне, я пішла працювати в «Таблоїд Волині». Я дуже люблю спостерігати за людьми, ловити їхні емоції. Це не те, що у стоковій фотографії, бо там «рулить» споживацтво, тобто ти в будь-якому разі змушуєш моделей виконувати певну дію, яку потрібно для стоку. Навіть якщо вони там сміються, танцюють, стрибають — це все позерство, а я люблю фотографувати справжні емоції людей. Мені подобаються щирі фотографії.

— Весілля фотографуєш?

— Ні. Хоч це і дуже прибутково, але це не моє.

— Як вплинуло на фах фотографа те, що зараз у всіх є камери на смартфонах, і люди самі собі фотографують все що завгодно, і потім публікують ці свої фотографії в інстаграмах?

— Особисто я не відчула ніякого впливу на професію. Я, щоправда, не є аж таким уже комерційним фотографом, але від колег знаю, що не вплинуло. Весілля ти не сфотографуєш професійно на мобілку, в будь-якому разі замовлятимеш фотографа. Я от не зустрічала знайомих, які б сказали: «Та ні, не треба нам на весілля фотографа, у нас є айфони, ми самі познімаємо». (Сміється.) Весілля, хрестини — тут без фотографа ніяк не обійтися. На випускні в будь-якому разі замовляють фотографа. Навіть в садочку у нас на кожне свято — а в нас чотири свята на рік — замовляється фотограф. Хоча, здавалось би, всі мають мобілки і могли б пофоткати, але ж ні, замовляють професійного фотографа.

Юля Філіровська фотографує у парку.

Юля вся в роботі.

— До речі, які мобільні додатки для роботи з фото ти використовуєш?

— У мене стоять безкоштовні Lightroom і Photoshop. Photoshop — дуже прикольний додаток, у ньому можна розібратись за один вечір. Ще Snapseed, це — програмка для редагування фотографій, вона дуже класна і теж безкоштовна. У неї дуже великий функціонал: можна редагувати у кривих, виправляти перспективу, якщо будинок на фото похилений, щось точково виправити пензликом, затерти якийсь прищик. Є спецефекти. І ця програмка, до того ж, українською мовою.

— Є ще такий мобільний додаток Clashot, де можна продавати фотографії, зроблені на мобільний телефон…

— На «Шатерстоці» також можна продавати мобільні фотографії. Тільки там є вимоги, щоб фото мало 4 мегапікселя, було чітким, без шумів. Я на мобільний текстурки різні фотографувала. Усе, що я завантажила з мобілки, «Шатер» прийняв.

— І воно у тебе теж продається?

— Пару фото продались. Текстури не дуже йдуть, тому що їх є дуже-дуже багато. Це треба, щоб пощастило і з усіх фото купили саме твоє. Але на стоках купується усе, навіть іржа.

— Які в тебе плани на майбутнє?

— Найближчий план — хочу зробити україномовний блог про стокову фотографію. В якому форматі він буде, я ще не знаю — чи це буде Telegram-канал, чи це буде сайт, чи це буде в Instagram’і. А грандіозний, суперплан — мати свою фотостудію, «фігачити» купу фоток на стоки, заробляти і працювати тільки на себе, у своє задоволення.

x

Рекомендуємо

Геннадій Кобаль, директор ExPro Україна

«Наші конкуренти — це не інтернет, а крупні міжнародні ділові агентства», — Геннадій Кобаль, ExPro

Директор ExPro Геннадій Кобаль в інтерв’ю «Прибутку» розповів, для чого у Львові зберуться представники топових нафтогазових компаній, що змінилось на ринку нафти і газу України після 2014 року та як заробити на інформації