Головна / Інше / Ринок поштових відправлень України: «back – to USSR»

Ринок поштових відправлень України: «back – to USSR»

Фото: comments.ua

Ринку поштових відправлень України загрожує монополізація. Це може вилитися у сповільнення його розвитку, втрату надій на конкурентний розвиток і якісніші продукти для споживачів, втечу закордонних інвестицій та втрату робочих місць.

Поки Україна розривається між бажанням бути в ЄС і ностальгічним прагненням повернутися в братні обійми новітнього СРСР з оновлено назвою – Митний союз, як це зробила Білорусь, принаймні одна галузь може передчасно опинитися в «радянському минулому».

Йдеться про Національного оператора поштового зв’язку – «Укрпошту», а власне, про законодавчу ініціативу, яка, за посередництва чергових загальних фраз про благородні наміри, може бути корисною лише самому підприємству, або іншій структурі, яка природним чином виокремиться з нього і буде мати усі законні преференції для одноосібного збирання плати за такі масові послуги, як доставка різного роду відправлень.

28 листопада 2012 року на сайті Міністерства інфраструктури України, було оприлюднено для обговорення проект  Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо розвитку сфери поштового зв’язку», з навіть побіжного аналізу якого випливає, що останній аж ніяк не сприяє розвитку поштового зв’язку, а виключно сприяє розвитку Національного оператора поштового зв’язку. Документ істотно розширює виключну компетенцію Укрпошти, створює їй додатковий комфорт на ринку, обмежуючи водночас можливість діяльності суб’єктів господарювання приватного характеру.

Зокрема, національному оператору поштового зв’язку вже мало монополії на поштові відправлення у конвертах загальною масою до 50 грамів і не зашкодило б розширити перелік поштових відправлень: «як письмових повідомлень та документів, які не вкладені у поштовий конверт (рахунки за житлово-комунальні послуги, реклама тощо)». Звісно, хто ж відмовиться взяти на себе «тягар» кур’єрської розноски рекламних листівок і вкидання їх до скриньок, якщо за законом це буде дозволено лише національному оператору? Але й цього замало…

Ознаками поштового відправлення у законопроекті пропонується вважати всі відправлення, на яких вказано поштову адресу, ім’я чи найменування адресата. Ось тут вже слід насторожитися не рекламним агенціям та іншим конторам, що розповсюджують рекламу по поштових скриньках, а приватним поштовим операторам, службам кур’єрської доставки, які працюють із закордоном та на внутрішньому ринку України, і яким за новими правилами доведеться ой як не солодко.

З тексту законопроекту випливає, що міжнародна пошта та міжнародні місця поштового обміну підлягають націоналізації, бо ними має займатись лише той самий національний оператор. Чи немає тут сенсу знову згадати поняття «неконкурентне середовище» і «монополізація ринку»? Автор документу при цьому посилається на статті Всесвітньої поштової конвенції і згадує універсальні поштові послуги, щоправда, не згадуючи, що Конвенцією не передбачено конкретного визначення «універсальних послуг поштового зв’язку». Тобто, хто в Україні їм зараз дасть точне визначення та першим (за підтримки держави) до них допасується, той і захопив ринок?

Це вплине на те, що всі поштові оператори, які нині працюють на території України повинні будуть перелаштувати свою діяльність на інший формат відправлень, можуть втратити частину контрактів із іноземними поштовими операторами і зазнати штрафних санкцій. До речі, їх закордонним колегам теж не залишиться інших варіантів вибору  партнера на теренах України – ласкаво просимо в обійми єдиного національного оператора, цінова політика якого диктується державною (чи, можливо, в перспективі – поки що невідомим власником). Але й ця націоналізація – не межа за новим законопроектом.

Документ передбачає фактичне скасування реформи 2010 року, відколи було вже не потрібне обов’язкове ліцензування поштової діяльності, що прискорило розвиток ринку і конкуренції задля користі споживачів послуг. Тоді Законом України від 19 жовтня 2010 року №2608-VI було внесено зміни в ряд нормативно-правових актів, в тому числі викладено в новій редакції ст.9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», в якій вид діяльності «пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів»  як такий, що потребує ліцензування вже відсутній. Тепер національний оператор зможе взяти реванш за цей прогресивний крок дворічної давнини – бо нащо видавати ліцензію конкуренту?

Можна просто так прописати норми ліцензування, що під них не пасуватиме жодне підприємство, крім державного монополіста. За новим законом,  суб’єкти господарювання будуть набувати статусу поштових операторів лише після включення до Державного реєстру операторів поштового зв’язку. Законопроект не розкриває вимог до потенційних прохачів статусу оператора і нічого не каже про наявність перехідного періоду – часу, впродовж якого чинні учасники ринку могли би пристосуватись до цих вимог. Тим часом, в об’ємі послуг, що їх надає Укрпошта, доручення посилок сягає кількох відсотків, при цьому приватні оператори беруть на себе відповідальність і забезпечують не тільки збереження вмісту посилок, але й їх доручення до рук адресатів. То питається, чому такий незначний сегмент своїх послуг Укрпошта, яка має менше досвіду у цьому сегменті, прагне монополізувати? Мабуть, надто ласим є шмат ринку і розрахунки відповідних аналітиків свідчать, що “гра у законодавче вдосконалення галузі” варта витрачених на неї зусиль.

Окремою новацією прописано, що державне регулювання цін застосовуватиметься до усіх поштових операторів, а не лише до «Укрпошти», як це є нині. Здається, коментарі для цього «зразкового демократично-ринкового» пункту не потрібні.

Також законопроектом просувається норма виключного доступу працівників Укрпошти до абонентських поштових скриньок та шаф – незалежно від того, хто їх фактично встановлював та хто їх експлуатує. Чи не порушується, таким чином, права фактичних власників чи утримувачів поштових скриньок? Якось забулося тут про демократичне припущення, що фізичні особи мають право самостійно вирішувати питання щодо абонентських скриньок в їх будинку, а також оскаржувати дії суб’єктів, які здійснюють доступ до їх абонентських скриньок, та вибирати таких суб’єктів, в тому числі припиняти співпрацю з ними, якщо якість їх послуг не влаштовує споживача. Окрім того, проект Закону також пропонує передати доставку чи вручення друкованих періодичних видань до виключної компетенції Національного оператора.

Як подібний законопроект вписується у декларації про лібералізацію бізнесового середовища в Україні, реформування галузей, де ще з радянських часів панували державні монополії? Залишилося лише попроситися до сусідньої Білорусі з ідеєю запозичити всі «демократичні» новації цього сусіда. Євросоюз вже давно завершив цикл підготовки та впровадження нормативних актів, метою котрих є повна лібералізація поштового сектору. Нормативними документами Європейського союзу демонополізовано діяльність національних поштових операторів країн-членів ЄС. Останньою Польща з Нового року відмовляється від цих рудиментів монополізму. В українському випадку наслідком повернення до поштової монополії може стати придушення підприємницької ініціативи, втрата десятків тисяч робочих місць, відтік закордонних інвестицій з України, стагнація в розвитку галузі, де не буде конкуренції – задля вибору, кращої ціни, і якості послуг.

До речі, ухвалення такого законопроекту, ймовірно, стане приводом для чергового осуду з боку Всесвітньої торгової організації (ВТО): одна з вимог, що висувалися свого часу до України, стосувалася створення конкурентного середовища в поштовому зв’язку і, зокрема, зменшення монополії “Укрпошти” на пересилку простих листів. Саме тоді обмеження за вагою поштових відправлень було скорочено з 350 до 50 грамів.

Але потенційному монополісту вже, очевидно, не до того: 26 листопада в ефірі провідних телеканалів країни з’явився ролик «Реальна віртуальність. Світ послуг, який розкриє різноманіття сучасних послуг, що надаються Укрпоштою у всіх куточках України».

А з 5 грудня емоційний передноворічний ролик акцентує увагу глядачів на послузі Кур’єрська доставка. Підприємство також вже оголосило про новорічні дарунки: «з нового року клієнти підприємства зможуть дешевше відправляти посилки з оголошеною цінністю а також замовляти безадресну доставку рекламної продукції». Таке враження, що зміни до Закону вже внесли…

Укрпошта не приховує амбітних планів: до 2017 року вона планує посісти провідне становище в таких сегментах ринку, як фінансові послуги, письмова кореспонденція, доставка посилок і вантажів (у тому числі і міжнародних), бізнес-комунікації. Завдяки проекту  Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо розвитку сфери поштового зв’язку» ми можемо зрозуміти, якими методами досягатиметься це лідерство впродовж 5 років.

Хтось може замислитись: а чи впорається національний оператор з цілим ринком, залишившись сам на сам з користувачами послуг? Не біда, якщо йому цього з об’єктивних причин не вдасться, тоді буде знайдено вихід – виокремиться підрозділ, створять дочірнє підприємство, чи ще щось з частково приватними інвестиціями. Приватна частка з часом зростатиме, поки національний оператор не передасть увесь ласий шматок ринку цьому підприємству як стратегічному інвестору. Бо якщо щось робиться, значить це комусь потрібно. Хіба це вперше – чи не відбувалось щось подібне останнім часом в інших галузях?

Семен Величко, для «Прибутку»

x

Рекомендуємо

Остап Гишко, франчайзі клінінгової компанії Універсальний Прибиральник у Стрию та Моршині

Остап Гишко: Клінінговий бізнес — хороший старт для того, щоб стати мільйонером

Ще якихось два роки тому Остап Гишко працював офіціантом в одній з львівських піцерій. І раптом різко змінив своє життя, ставши підприємцем. Каже, що вдало стартувати у бізнесі йому допомогло придбання франшизи...